Меню Закрити

Блог

Кримінальний кодекс Республіки Польща – українська версія. Докази ст. 167-242.

Масова еміграція громадян пострадянських країн на територію Республіки Польща не могла залишитися без уваги.
Еміграція торкнулася також й судової системи Польщі.
Часто іноземні громадяни потребують юридичної консультації, представлення своїх інтересів або правового захисту.
Саме тому, ми, Адвокатська фірма Кацпшак Ковалак, вирішили розмістити в цьому блозі перекладений на українську мову Кримінальний кодекс Республіки Польщі, завдяки якому ви можете ознайомитися зі своїми правами зрозумілою мовою.
Прошу звернути увагу, що переклад має творчий характер (здійснено з допомогою польських юристів та українського адвоката) та не є нормативно-правовим актом, а лише текстом. Даний переклад є авторським, всі права належать адвокатській фірмі Кацпшак Ковалак. Якщо ви хочете використовувати даний авторський текст, необхідно отримати на це нашу згоду.
У даній статті йдеться про докази (ст. 167-242). З усіма іншими положеннями польського Кримінального кодексу можна буде більш детально ознайомиться в наступних статтях нашого блогу.

РОЗДІЛ V
Докази
Глава 19
Загальні положення

Ст. 167. Докази надаються за заявою сторін або відомства.
Ст. 168. Загальновідомі факти не вимагають доказів. Те ж саме відноситься до фактів, відомих відомствам, але вони повинні бути доведені до відома сторін. Це не виключає протилежного.
Ст. 168а. Докази не можуть вважатися неприйнятними лише на тій підставі, що вони були отримані з порушенням положень процедури або шляхом забороненого діяння, зазначеного у ст. 1 п. 1 Кримінального кодексу, крім випадків, коли докази були отримані посадовою особою, котра знехтувала своїми службовими обов’язками, що призвело до: вбивства, навмисного пошкодження здоров’я або позбавлення волі.
Ст. 168b. Якщо в результаті оперативного контролю, призначеного на вимогу уповноваженого органу на основі спеціальних положень, були отримані докази того, що особа, проти якої був застосований оперативний контроль, вчинила інший злочин, що відрізняється від попереднього злочину, то прокурор приймає рішення про використання цих доказів у кримінальному процесі.
Ст. 169. § 1. У заяві про надання доказів повинні бути вказані докази та обставини, які необхідно довести. Також може бути вказаний метод збору доказів.
§ 2. Заява може бути спрямована на виявлення або оцінку відповідних доказів.
Ст. 170. § 1. Заява про надання доказів відхиляється, якщо:
1) отримання доказів є неприпустимим;
2) обставина, що підлягає доведенню, не має значення для вирішення справи або вже доведена відповідно до вимоги заявника;
3) докази марні для встановлення даних обставин;
4) докази не можуть бути отримані;
5) заява про надання доказів очевидно спряморвана на продовження судового розгляду;
6) клопотання про надання доказів було подано після встановленого процесуальним органом терміну, про який сторона, яка подає заяву, була повідомлена.
§ 1а. Не можна відхилити застосування заява про надання доказів відповідно до § 1 п. 5 або 6, якщо обставини, які необхідно довести, мають важливе значення для визначення того, чи було вчинено заборонену дію, чи є вона злочином та чи була заборонена дія вчинена за певних умов, зазначених у ст. 64 або ст. 65 Кримінального кодексу, чи існують умови для прийняття рішення про перебування у психіатричному закладі відповідно до ст. 93g Кримінального кодексу.
§ 2. Не можна відхилити заяву про надання доказів на підставі, що докази досі доводили протилежність тому, що заявник має намір довести.
§ 3. Відхилення заяви про надання доказів оформляється у вигляді постанови.
§ 4. Відхилення заяви про надання доказів не перешкоджає подальшому визнанню доказів, навіть якщо не виникли нові обставини.
Ст. 171. § 1. Особі, яка знаходиться на допиті, слід дозволити вільно висловлюватися в межах, визначених ціллю даної дії, і тільки після завершення її висловлювань можна ставити питання, що спрямовані на доповнення, уточнення або контроль.
§ 2. Право ставити запитання мають, крім органу, що проводить допит, сторони, захисники, довірені особи та експерти. Питання ставляться особі, що знаходиться на допиті безпосередньо, якщо тільки  орган, котрий проводить допит не розпорядиться інакше.
§ 3. Якщо особа, яка знаходиться на допиті не досягла 15-річного віку, дії за її участю повинні, за можливості, проводитися у присутності законного представника або опікуна, якщо тільки це не заважає справі.
§ 4. Не слід задавати питання, які вже містять передбачувану відповідь;
§ 5. Неприпустимо:
1) впливати на висловлювання допитуваного за допомогою примусу або погроз;
2) застосування гіпнозу, хімічних або технічних засобів, що впливають на психічні процеси допитуваного, або спрямованих на контроль несвідомих реакцій його організму у зв’язку з допитом.
§ 6. Орган, що проводить допит скасовує питання, зазначені в § 4, а також питання, що не мають відношення до справи.
§ 7. Роз’яснення, свідчення та заяви, зроблені в умовах, що виключають свободу вираження або отримані всупереч заборонам, зазначеним в § 5, не можуть бути доказом.
Ст. 172. Допитуваному дозволяється очна ставка для з’ясування протиріч. Конфронтація не допускається у випадку, передбаченому ст. 184.
Ст. 173. § 1. Допитуваній особі може бути показана інша особа, її зображення або предмет з метою впізнання. Процедура повинна проводитися так, щоб виключити пропозицію.
§ 2. При необхідності процедура упізнання може бути проведена так, щоб виключити можливість впізнання людини.
§ 3. Під час процедури упізнання людина повинна перебувати в групі не менше чотирьох чоловік.
§ 4. Міністр юстиції за погодженням з міністром внутрішніх справ визначає своєю постановою технічні умови процедури впізнання, беручи до уваги необхідність забезпечення безперешкодного процесу розгляду, а також належного виконання процесуальних гарантій його учасників.
Ст. 174. Докази з пояснень обвинуваченого або зі свідчень свідка не повинні замінюватися змістом листів, заміток або офіційних записів.

Глава 20
Пояснення обвинуваченого

Ст. 175. § 1. Обвинувачений має право надати пояснення; проте він може, не мотивуючи причин, відмовитись відповідати на окремі запитання та надавати пояснення. Про це право його слід проінструктувати.
§ 2. Обвинувачений, присутній під час доказової діяльності, має право надавати пояснення щодо кожного доказу.
Ст. 176. § 1. Під час підготовчого провадження обвинуваченому слід на його вимогу або на вимогу його захисника дозволити надавати письмові пояснення під час допиту. Орган, що проводить допит, в такому випадку вживає заходів, що перешкоджають спілкуванню обвинуваченого з іншими особами при написанні пояснень.
§ 2. Слідчий може з важливих причин відмовити обвинуваченому в надані письмових пояснень.
§ 3. (скасовано)
§ 4. Письмові пояснення обвинуваченого, підписані слідчим із зазначенням дати їх подачі, додаються до протоколу.

Глава 21
Свідки

Ст. 177. § 1. Будь-яка особа, яку викликають як свідка, зобов’язана з’явитися і дати показання.
§ 1а. Допит свідка може здійснюватися за допомогою технічних пристроїв, що дозволяють здійснювати цю дію на відстані з одночасною прямою передачею зображення і звуку. У досудовому розгляді за місцем знаходження свідка бере участь судовий секретар, помічник судді або посадова особа.
§ 1b. У місці, де знаходиться свідок, допитаний в порядку, зазначеному в § 1а, замість осіб, зазначених у цьому положенні, можуть бути присутніми такі особи:
1) офіцер тюремної служби – якщо свідок перебуває у в’язниці або слідчому ізоляторі;
2) консульська посадова особа – якщо свідок, який є громадянином Польщі, перебуває за кордоном.
§ 2. Свідок, який не може з’явитися через хворобу, інвалідність чи іншу важливу перешкоду, може бути допитаний за місцем свого перебування.
Ст. 178. Не можна допитувати в якості свідків:
1) адвокат або юрисконсульт, що діє відповідно до ст. 245 § 1, щодо фактів, про які він дізнався, надаючи юридичну консультацію або веденні справи;
2) священнослужителя, щодо фактів, про які він дізнався при сповіді.
Ст. 178а. Не дозволяється допитувати медіатора як свідка щодо фактів, про які він дізнався від обвинуваченого або потерпілого під час проведення медіаційного провадження, за винятком інформації про злочини, зазначені у ст. 240 § 1 Кримінального кодексу.
Ст. 179. § 1. Особи, зобов’язані зберігати секретну інформацію, віднесену до категорії “секретна” або “цілком секретна”, можуть бути допитані щодо обставин, на які поширюється це зобов’язання, тільки після звільнення цих осіб від обов’язку зберігати таємницю вищестоящими органами.
§ 2. У проведенні допиту цих осіб може бути відмовлено тільки в тому випадку, якщо свідчення можуть завдати серйозної шкоди державі.
§ 3. Суд або прокурор можуть звернутися до компетентного вищого органу державної адміністрації з проханням звільнити свідка від обов’язку зберігати таємницю, якщо інше не передбачено законом.
Ст. 180. § 1. Особи, зобов’язані зберігати секретну інформацію, класифіковану як “обмежена” або “конфіденційна” або “секретна”, та пов’язана з виконанням професійних обов’язків або функцій, можуть відмовитися давати свідчення про обставини, на які поширюється це зобов’язання, за винятком випадків, коли суд або прокурор з метою правосуддя звільнили цих осіб від обов’язку зберігати таємницю, якщо інше не передбачено законом. Рішення з цього приводу може бути оскаржене.
§ 2. Особи, зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, адвокатську або юрисконсультську таємницю, а також податкову, лікарську, журналістську або статистичну таємницю, можуть бути допитані щодо фактів, тільки тоді, коли це необхідно для блага справедливості, а обставини не можуть бути визначені на підставі інших доказів. У підготовчому провадженні питання щодо допиту або дозволу на допит вирішується судом, на засіданні без участі сторін, в термін не більше 7 днів з дня подачі клопотання прокурора. Рішення суду може бути оскаржене.
§ 3. Звільнення журналіста від обов’язку збереження таємниці не поширюється на дані, що дозволяють ідентифікувати автора прес-матеріалу, листа до редакції або інших матеріалів такого роду, а також на ідентифікацію осіб, які надають опубліковану або подану для публікації інформацію.
§ 4. Положення § 3 не застосовується, якщо інформація стосується злочину, зазначеного в ст.240 § 1 Кримінального кодексу.
§ 5. Відмова журналіста розкрити дані, зазначені в § 3, не скасовує його відповідальності за правопорушення, вчинене шляхом публікації інформації.
Ст. 181. § 1. У випадках, передбачених ст.179 і ст. 180, суд допитує таку людину на слуханні. Це не поширюється на випадки, коли звільнення від таємниці відбулося на підставі ст.40 ч. 2 п. 4, ст. 40 п. 3, ст. 40 п. 3b и 3c закону від 5 грудня 1996 року про професії лікаря та лікаря стоматолога (Законодавчий вісник з 2019 р. поз. 537, 577, 730 і 1590), ст.14 ч. 2 п. 3, ст. 14 п. 3 або ст. 14 п. 6 та 7 Закону від 6 листопада 2008 року Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта (Законодавчий вісник з 2019 р. поз. 1127, 1128, 1590, 1655 і 1696), в межах, передбачених цими законами.
§ 1а. Якщо звільнення від таємниці відбулося на підставі та за принципами, зазначеними у другому реченні § 1, обставини, на які поширюється таємниця, які були розголошені в судовому засіданні, за винятком публічності, можуть бути поширені серед громадськості особою, згода якої вимагалась для звільнення від цієї таємниці.
§ 2. Міністр юстиції визначає своєю постановою спосіб складання, зберігання і поширення протоколів слухань обвинувачених, свідків, експертів та кураторів, а також інших документів або предметів, щодо яких є необхідність зберігати секретність, забезпечення належного захисту секретів від несанкціонованого розголошення.
Ст. 182. §1. Особа, найбільш близька до обвинуваченого, може відмовитися від дачі показань.
§ 2. Право на відмову від дачі показань зберігається, незважаючи на розірвання шлюбу або усиновлення.
§ 3. Правом відмовити в дачі показань також наділено свідка, який за іншою незалежною справою звинувачується у співучасті у злочині, що розслідується.
Ст. 183. § 1. Свідок може ухилитися від відповіді на питання, якщо відповідь може наразити його або його близьку людину на кримінальну відповідальність за злочин або податковий злочин.
§ 2. Свідок може вимагати, щоб його заслухали в закритому судовому засіданні, якщо зміст показань може наразити на сором його або найближчу йому особу.
Ст. 184. § 1. Якщо є обґрунтоване занепокоєння щодо того, що свідкові або найближчим його особам можуть надійти погрози життю, здоров’ю, свободі чи майну в значних розмірах, суд, а під час підготовчого провадження прокурор, може винести наказ про збереження в таємниці обставин, що дозволяють розкрити особу свідка, включаючи персональні дані, якщо вони не мають відношення до рішення у справі. Судові розгляди в цьому відношенні проходять без участі сторін та є конфіденційними, оскільки інформація, що надається відноситься до категорії “секретно” або “цілком таємно”. У постанові опущені обставини, зазначені в першому реченні.
§ 2. У разі винесення постанови, про яку йдеться в § 1, обставини, зазначені в даному положенні, залишаються виключно до відома суду та прокурора, а при необхідності й співробітника поліції, який веде провадження. Протокол допиту свідка дозволяється передавати обвинуваченому або захиснику тільки таким чином, щоб не розкривати обставини, зазначених в § 1.
§ 3. Свідок допитується прокурором, а також судом, який може доручити судді, призначеному з його складу, провести допит таким чином, щоб не допустити розкриття обставин, зазначених у § 1. У допиті свідка може взяти участь прокурор, обвинувачений і його захисник. Положення ст. 396 § 3 друге речення застосовується відповідно.
§ 4. При опитуванні свідка з використанням технічних засобів, що дозволяють здійснювати цю дію на відстані, у протоколі заходів із залученням фахівців повинні бути вказані їх імена, прізвища, спеціальності та вид виконуваної діяльності. Положення ст. 205 § 3 не застосовується.
§ 5. Свідок та обвинувачений, а також під час досудового розгляду прокурор має право протягом 3 днів подати скаргу на постанову про збереження в таємниці обставин, зазначених в § 1. Скарги на постанову прокурора розглядаються судом, який розглядає справу. Провадження за скаргою проходить без участі сторін та має конфіденційний характер, оскільки є секретною інформацією.
§ 6. У разі задоволення скарги протокол допиту свідка знищується; про знищення протоколу слід вказати в матеріалах справи.
§ 7. Свідок може, до завершення судового розгляду справи в суді першої інстанції, подати клопотання про скасування постанови, про яку йде річ в § 1. Постанова за клопотанням може бути оскаржене. Застосовується положення § 5 відповідно. Якщо прохання задоволено, протокол допиту свідка розкривається повністю.
§ 8. Якщо виявиться, що в момент винесення постанови, про яку йдеться в § 1, не існувало обґрунтованої небезпеки для життя, здоров’я, свободи або майна свідка, або для його близьких, або що свідок дав свідомо неправдиві свідчення, прокурор в ході підготовчого процесу, а в судовому розгляді суд, на прохання прокурора, може скасувати цю постанову. Положення § 5 застосовується відповідно. Протокол допиту свідка підлягає розкриттю в повному обсязі.
§ 9. Міністр юстиції визначає шляхом розпорядження порядок та умови подання заяви про винесення постанови, про яку йде річ в § 1, для допиту свідка, щодо якого було винесено рішення, а також для підготовки, зберігання та передача протоколів допиту цього свідка і прийнятний спосіб посилання на його свідчення в рішеннях та інших паперах з метою забезпечення належного захисту та таємниці обставин, що дозволяють приховати особу свідка від несанкціонованого розголошення.
Ст. 185. Особа, яка перебуває в особливо тісних особистих стосунках з обвинуваченим, може бути звільнена від дачі показань або відповідей на запитання, якщо така особа вимагає звільнення.
Ст. 185а. § 1. У випадках правопорушень, скоєних із застосуванням насильства або погроз, зазначених в розділах XXIII, XXV і XXVI Кримінального кодексу, потерпілий, якому на момент допиту не виповнилося 15 років, повинен бути допитаний у якості свідка тільки в тому випадку, якщо його свідчення можуть мати значення та бути важливими для вирішення справи, але тільки один раз, якщо тільки не виявляються важливі обставини, для з’ясування яких потрібно повторний допит, або обвинувачений, який не мав адвоката на момент першого допиту потерпілого, просить про повторний допит.
§ 2. Засідання проводиться судом за участю експерта-психолога, негайно, не пізніше 14 днів з дня подання запиту. Прокурор, захисник та представник потерпілого мають право брати участь у допиті. Особа, зазначена в ст. 51 § 2, або повнолітня особа, зазначена потерпілим, про яку йде мова в § 1, також має право бути присутнім при допиті, якщо це не обмежує свободу вираження допитуваного. Якщо обвинувачений не має захисника, суд призначає йому державного захисника.
§ 3. На головному слуханні відтворюється складений запис зображення і звуку допиту та зачитується протокол допиту.
§ 4. У випадках правопорушень, перерахованих в § 1, неповнолітній потерпілий, якому на момент допиту було 15 років, повинен бути допитаний в умовах, зазначених в § 1-3, якщо виникає обґрунтоване побоювання, що допит в інших умовах може негативно вплинути на його психічний стан. У цьому випадку положення ст. 185с не застосовується.
Ст. 185b. § 1. У випадках вчинення правопорушень із застосуванням насильства або незаконних погроз, або зазначених в розділах XXV та  XXVI Кримінального кодексу, свідок, якому на момент допиту не виповнилося 15 років, повинен бути допитаний в умовах, передбачених ст. 185a § 1-3, якщо показання цього свідка мають значення для вирішення справи.
§ 2. У справах про правопорушення, перелічені в § 1, неповнолітній свідок, який на момент допиту досяг 15 років, заслуховується у порядку, визначеному в ст. 177 § 1а, коли існують обґрунтовані побоювання, що безпосередня присутність обвинуваченого під час допиту може мати вплив на показання свідка або негативно вплинути на його психічний стан.
§ 3. Положення § 1 і 2 цієї статті не застосовуються до свідка, який бере участь в здійсненні забороненого діяння, щодо якої ведеться кримінальна справа, або до свідка, чия дія пов’язана зі злочином, щодо якої порушено кримінальну справу.
Ст. 185c. § 1. У випадках вчинення злочинів, передбачених ст. 197-199 Кримінального кодексу повідомлення про злочин, якщо воно подане потерпілою стороною, має обмежуватися зазначенням найбільш важливих фактів і доказів.
§ 1а. У випадках вчинення правопорушень, зазначених в § 1, потерпіла сторона, яка на момент допиту досягла 15-річного віку, має бути заслухана як свідок тільки в тому випадку, якщо її показання можуть мати важливе значення для вирішення справи, та тільки один раз, тільки якщо при допиті не розкриваються важливі обставини.
§ 2. Слухання за участю потерпілої сторони, зазначеної в § 1а, у якості свідка, проводиться судом у засіданні з участю експерта-психолога, негайно, не пізніше ніж протягом 14 днів з дня отримання заяви. Прокурор, захисник та адвокат потерпілого мають право бути присутніми на допиті. Особа, зазначена в ст. 51 § 2 або повнолітня особа, вказана потерпілою стороною, також має право бути присутня на допиті, якщо це не обмежує свободу вираження допитуваного. На основному слуханні відтворюється записане зображення і звук слухання та зачитується протокол слухання.
§ 3. Якщо необхідно повторно заслухати потерпілого як свідка у зв’язку з розкриттям обставин, зазначених у § 1а, на його прохання слухання проводиться в порядку, зазначеному в ст. 177 § 1а, коли існує обґрунтоване побоювання, що безпосередня присутність обвинуваченого під час слухання може спричинити незручність для показань потерпілого або негативно вплинути на його психічний стан.
§ 4. На прохання потерпілої сторони слід забезпечити, щоб експерт-психолог, який бере участь в допиті, був тієї ж статі, що і потерпілий, якщо це не буде перешкоджати процесу.
Ст. 185d. § 1. Слухання у зазначеному режимі, передбаченому ст.185a-185с повинні проводитися в належним чином пристосованих приміщеннях в місці знаходження суду або за його межами.
§ 2. Міністр юстиції визначає своєю постановою спосіб підготовки до слухання, про яке йде мова в § 1, та умови, яким повинні відповідати приміщення, призначені для таких слухань, включаючи їх технічне обладнання, з урахуванням забезпечення вільно висловлювати думку.
Ст. 186. § 1. Особа, яка має право відмовити свідчити або звільнена за ст. 185 може заявити, що хоче скористатися цим правом, але не пізніше, ніж до початку першого засідання в судовому процесі; раніше зроблені заяви цією особою не можуть вважатися доказами.
§ 2. Складені в кримінальному процесі протоколи огляду тіла підлягають оприлюдненню в судовому засіданні, навіть якщо особа, яка підлягає експертизі, відмовилася пояснити чи дати свідчення або була звільнена від них відповідно до ст. 182 або ст. 185.
Ст. 187.§ 1. Присягу від свідка може прийняти тільки суд або призначений суддя.
§ 2. Свідок дає присягу до початку дачі показань.
§ 3. Можна відмовитись від складання присяги свідком, якщо присутні сторони не заперечують проти цього.
Ст. 188. § 1. Свідок дає клятву, повторюючи слова за суддею: “Усвідомлюючи важливість моїх слів і свою відповідальність перед законом, я урочисто обіцяю, що скажу правду, не приховуючи нічого з того, що мені відомо”.
§ 2. Під час присяги всі, включаючи суддів, стоять.
§ 3. Німі та глухі люди складають присягу, підписуючи її текст.
§ 4. Свідок, який по даній справі вже склав присягу, не повторює її, якщо тільки суд не визнає за необхідне щоб свідок повторно прийняв присягу.
Ст. 189. Присяга не може бути прийнята:
1) від осіб молодше 17 років;
2) при наявності обґрунтованої підозри, що свідок не усвідомлює належним чином значення присяги через психічний розлад;
3) коли свідок – особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, який є предметом судового розгляду або тісно пов’язаний із діянням, що становить предмет розгляду, або коли він засуджений за цей злочин;
4) коли свідок був законно засуджений за неправдиві свідчення або звинувачення.
Ст. 190. § 1. Перед початком слухання свідка слід попередити про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення чи приховування правди.
§ 2. Під час підготовчого провадження свідок підписує заяву про те, що йому повідомлено про цю відповідальність.
Ст. 191. § 1. Слухання починається з того, що свідок озвучує своє ім’я, вік, рід занять, наявність судимості за неправдиві свідчення або звинувачення та стосунок зі сторонами.
§ 1а. Місце проживання свідка визначається на підставі документа, що посвідчує особу або письмової заяви свідка.
§ 1b. Питання, поставлені свідку, не повинні розкривати його місце проживання або місце роботи, якщо це не має значення для врегулювання справи.
§ 2. Свідка слід поінформувати про зміст ст. 182, та про зміст ст. 183 та ст. 185, якщо будуть виявлені обставини, на які поширюються ці положення.
§ 3. (скасовано)
Ст. 192. § 1. Якщо покарання за злочин залежить від стану здоров’я потерпілого, він не може заперечувати проти огляду та обстежень, які не пов’язані з хірургічним втручанням або проти огляду в лікувальному закладі.
§ 2. Якщо є сумніви щодо психічного стану свідка, його розумового розвитку, здатності сприймати або відтворювати, суд або прокурор можуть призначити допит свідка за участю досвідченого лікаря або досвідченого психолога, свідок не може заперечувати проти цього.
§ 3. Положення § 1 та 2 цієї статті не застосовуються до осіб, які відмовилися свідчити або є звільненим від них відповідно до ст. 182 § 1 і 2 або ст. 185.
§ 4. Для доказових цілей свідок також може, за своєю згодою, пройти тілесне обстеження та медичний або психологічний огляд.
Ст. 192а. § 1. З метою скорочення кількості підозрюваних, або для встановлення доказової цінності виявлених доказів, можуть бути зроблені відбитки пальців, взяті мазки зі слизової щік, волосся, слина, почерк, фотографія людини або зроблений запис її голосу. Після використання матеріали, що були зібрані для цілей справи, завантажений або записаний матеріал, що не носить ніякої цінності для судового розгляду, повинен бути негайно видалений з файлів та знищений.
§ 2. У випадках, зазначених у § 1, експерт може також застосовувати технічні заходи для контролю несвідомих реакцій організму людини.
3. Дослідження та дії, зазначені в § 1 та ст. 192 § 1, повинні виконуватися відповідно до умов та в порядку, визначених у правилах, виданих згідно зі ст. 74 § 4.

Глава 22
Експерти, перекладачі, спеціалісти

Ст. 193. § 1. Якщо з’ясування обставин, що мають істотне значення для врегулювання справи, вимагає спеціальної інформації, слід звернутися до експерта або експертів.
§ 2. Для винесення висновку можна також звернутися в наукову або спеціалізовану установу.
§ 2а. Положення про експертів застосовуються відповідно до наукової або спеціалізованої установи, а також до осіб, які беруть участь у видачі висновку від цієї установи.
§ 3. У випадку призначення експертів з області різних спеціальностей, про те, чи мають вони право провести дослідження спільно й видати один спільний висновок, чи окремі висновки, вирішує орган, котрий призначив експертів.
Ст. 194. Про прийняття доказів на підставі висновку експерта видається рішення, в якому вказано:
1) ім’я, прізвище та спеціалізація експерта чи експертів, а у разі висновку установи, якщо це необхідно, спеціалізація та кваліфікація осіб, які повинні брати участь в експертному висновку;
2) предмет та обсяг експертизи з формулюванням, при необхідності, конкретних питань;
3) дата вручення висновку.
Ст. 195. Виконання обов’язків експерта вимагається не лише від судових експертів, але й від будь-якої особи, яка має відповідні знання у даній галузі.
Ст. 196. § 1. Не можуть бути експертами особи, зазначені в ст. 178, 182 та 185, а також особи, до яких відносяться відповідні причини виключення, перераховані в ст. 40 § 1, пункт 1-3 і 5, особи, призначені у справі у якості свідків, а також особи, які були свідками дії.
§ 2. У разі виявлення причин виключення експерта, про що йде мова в § 1, винесений ним висновок не є доказом, а замість відстороненого експерта призначається інший експерт.
§ 3. Якщо виявлено причини, що підривають довіру до знань або неупередженість експерта або інші вагомі причини, призначається інший експерт.
Ст. 197. § 1. Експерт дає наступну клятву: “Усвідомлюючи значення своїх слів і мою відповідальність перед законом, я урочисто обіцяю, що буду виконувати покладені на мене обов’язки з усією ретельністю та неупереджено”.
§ 2. Судовий експерт посилається на присягу, дану ним при призначенні в цій якості.
§ 2а. Якщо є обґрунтовані побоювання насильства або погрози щодо експерта або найближчих до нього осіб у зв’язку з його діяльністю, він може залишити дані про місце проживання виключно для відома прокурора або суду. Документи доставляються в установу, де працює експерт, або за іншою вказаною ним адресою.
§ 3. До експерта відповідно застосовуються правила ст.177, ст. 179-181, ст. 187, ст. 188 § 2 та 4, ст. 190 і ст. 191 § 1.
Ст. 198. § 1. Якщо необхідно дати висновок, суд або прокурор повинен надати експерту окремі документи з матеріалів справи або завірені копії цих документів. Документи також можуть бути доступні в електронному вигляді. Експерт призначається, тому що висновок, винесений попереднім експертом, є неповним або неясним, або якщо є протиріччя у висновку, або ж різняться думки у винесених висновках з того ж питання. Інша думка або інші висновки можуть бути доступні експерту в тій мірі, в якій це необхідно, тільки у виняткових, особливо обґрунтованих випадках, коли предмет висновку експерта безпосередньо стосується змісту цієї іншої думки або висновку.
§ 1а. У разі надання експертові документів із матеріалів справи, також в електронній формі, або завірених копій цих документів, зазначених у § 1, перелік документів, оригінали, електронна форма або завірені копії яких були надані експерту до видачі висновку, міститься у формі офіційної записки. Записка повинна бути підписана особою, яка її складає, а також містити: ім’я, прізвище, службове становище та матеріали справи, які передає.
§ 1b. У разі необхідності для участі в зборі доказів викликається експерт.
§ 2. Процесуальний орган може бути присутнім при проведенні експертом деяких або всіх досліджень, якщо це не вплине негативно на результат дослідження.
§ 3. При необхідності процесуальний орган може внести зміни в обсяг експертизи, поставлені питання та ставити додаткові питання.
Ст. 199. Заяви обвинуваченого, зроблені експерту або лікареві, що надає йому медичну допомогу, можуть не становити доказів.
Ст. 199а. Використання технічних засобів під час експертизи для контролю несвідомих реакцій тіла обстежуваної людини можливе лише за її згодою. Положення ст. 199 не застосовується.
Ст. 200. § 1. Залежно від доручення процесуального органу експерт дає свій висновок усно або письмово.
§ 2. Висновок повинен включати:
1) ім’я, прізвище, науковий ступінь та звання, спеціальність та посаду експерта;
2) імена, прізвища та інші дані інших осіб, які брали участь в експертному висновку, із зазначенням дій, що виконувалися кожним з них;
3) у разі висновку установи – також повне найменування та місцезнаходження установи;
4) час проведеного дослідження та дата висновку;
5) звіт про проведені заходи й спостереження, а також зроблені на їх підставі висновки;
6) підписи всіх експертів, які брали участь у складанні висновку.
§ 3. Особи, які брали участь у видачі висновку, можуть, за необхідності, бути допитані як експерти, а особи, які брали участь лише у дослідженнях – у якості свідків.
Ст. 201. Якщо висновок є неповним або неясним, або якщо є розбіжності в самому висновку або між різними думками з одного і того ж питання, то експерти можуть бути викликані повторно або можуть бути призначені інші експерти.
Ст. 202. § 1. Для того, щоб дати висновок про психічне здоров’я обвинуваченого, суд, а в ході підготовчого розгляду прокурор, призначають як мінімум двох експертів-психіатрів.
§ 2. На прохання психіатрів для участі у видачі висновку призначається експерт або фахівці з інших галузей.
§ 3. Для участі у винесенні висновку про стан психічного здоров’я обвинуваченого, про порушення сексуальних уподобань, суд, а в підготовчому розгляді прокурор, призначає експерта-лікаря сексолога.
§ 4. Експерти не можуть бути подружжям або перебувати в будь-яких інших відносинах, які можуть викликати обґрунтовані сумніви в їх незалежності.
§ 5. Висновок експертів повинен містити твердження, що стосуються як осудності обвинуваченого на момент вчинення передбачуваної дії, так і його поточного стану психічного здоров’я, зокрема, вказівку на те, чи дозволяє стан психічного здоров’я обвинуваченому брати участь у розгляді та захищати себе незалежним й розумним чином, а при необхідності також заяви щодо обставин, зазначених у ст.93b Кримінального кодексу.
Ст. 203. § 1. У випадку, якщо експерти повідомляють про таку необхідність, вивчення психічного здоров’я обвинуваченого може бути поєднане з наглядом в лікувальному закладі тільки в тому випадку, якщо зібрані докази вказують на високу ймовірність того, що обвинувачений скоїв злочин. Положення ст. 259 § 2 застосовується відповідним чином.
§ 2. Суд приймає рішення про необхідність спостереження в лікувальному закладі із зазначенням місця та тривалості спостереження. У підготовчому виробництві суд приймає рішення за запитом прокурора. Положення ст. 156 § 5a і ст. 249 § 3 та 5 застосовуються відповідно.
§ 3. Спостереження в лікувальному закладі не повинно перевищувати 4 тижнів; за запитом установи суд може продовжити цей термін на певний період, необхідний для завершення спостереження; загальна тривалість спостереження не може перевищувати 8 тижнів. Про завершення спостереження експерти негайно повідомляють суд.
§ 4. Положення, зазначені в § 2 і 3, можуть бути оскаржені. Суд розглядає скаргу негайно.
§ 5. Міністр, відповідальний за питання охорони здоров’я, за погодженням з міністром юстиції визначає своєю постановою список психіатричних установ і наркологічних установ, призначених для спостереження, включаючи спостереження за особами, позбавленими волі, та спосіб фінансування спостереження, а також умови забезпечення приміщень для осіб, позбавлених волі, з урахуванням необхідності забезпечення ефективного ходу розгляду.
Ст. 204.§ 1. Перекладача слід викликати, якщо є необхідність у допиті:
1) глухого або німого, недостатньо спілкуватися з ним за допомогою листування;
2) особи, що не володіє польською мовою.
§ 2. Слід також викликати перекладача, якщо необхідно перевести на польську мову письмові записи, зроблені іноземною мовою, або навпаки.
§ 3. До перекладачів відповідно застосовуються закони, що стосуються експертів.
Ст. 205. § 1. Якщо огляд, допит із використанням технічних пристроїв, що дозволяють проводити цю діяльність віддалено, експеримент, висновок експерта, утримання речей або обшук, вимагає технічних заходів, зокрема, таких як виміри, розрахунки, фотографії, реєстрація слідів, викликати фахівців для участі.
§ 2. Спеціаліста, який не є посадовою особою процесуальних органів, можна попросити перед тим, як приступити до розгляду справи, дати таку обіцянку: “Усвідомлюючи важливість довіреної мені діяльності та відповідальність перед законом, я урочисто обіцяю, що виконуватиму доручені мені обов’язки з усією ретельністю та неупередженістю”.
§ 3. У протоколі заходів, що проводяться за участю спеціалістів, повинні бути вказані їх імена та прізвища, спеціальність, місце проживання, місце роботи та посада, а також вид та обсяг діяльності, що виконується кожним із них.
Ст. 206. § 1. Положення про експертів застосовуються відповідно до фахівців, за винятком ст.194, 197, 200 і 202.
§ 2. При необхідності в якості свідків можна допитати фахівця.

Глава 23
Огляд. Розтин тіла. Технологічний експеримент

Ст. 207. § 1. При необхідності проводиться огляд місця, людини або предмету.
§ 2. Якщо предмет при огляді може бути зруйнований або спотворений, то частину цього предмету слід по можливості зберегти в незмінному стані, а якщо це неможливо – зафіксувати стан предмету іншим способом.
Ст. 208. Експертиза або огляд тіла, які можуть викликати почуття сорому, повинні проводитися особами тієї ж статі, якщо з цим не пов’язані особливі труднощі; інші особи протилежної статі можуть бути присутніми тільки при необхідності.
Ст. 209. § 1. При підозрі в скоєнні ненавмисного вбивства проводиться візуальний огляд та розтин тіла.
§ 2. Огляд тіла проводиться прокурором, а в судовому порядку – за участю лікаря-експерта, якщо це можливо в галузі судової медицини. У разі непередбачених обставин огляд проводиться поліцією із зобов’язанням негайно повідомити прокурора.
§ 3. Огляд тіла проводиться на місці його знаходження. До прибуття експерта або прокурора переміщати, або дотикати тіло можна тільки в разі крайньої потреби.
§ 4. Тіло розтинає лікар-експерт, по можливості в області судової медицини, в присутності прокурора або суду. Під час судового розгляду ст. 396 § 1 та 4 застосовуються відповідно.
§ 5. При необхідності, крім експерта, для огляду та розтину тіла може бути викликаний лікар, котрий нещодавно надав допомогу померлому. Після огляду та розтину тіла експерт складає висновок з дотриманням вимог ст.200 § 2.
Ст. 210. Для огляду або розтину тіла, прокурор або суд можуть прийняти рішення, вилучити тіло з могили.
Ст. 211. Для перевірки обставин, що мають істотне значення для справи, можна провести, шляхом процесуального експерименту дослідження та відтворити хід подій, або їх фрагменти.
Ст. 212. Під час огляду або технологічного експерименту також можуть бути проведені допити або інші доказові дії.

Глава 24
Опитування громадськості та дослідження, щодо особи обвинуваченого

Ст. 213. § 1. У ході розгляду необхідно встановити особу обвинуваченого, за номером в Універсальній електронній системі реєстрації населення (PESEL), а у випадку, якщо особа не має номеру PESEL, за номером документа, що підтверджує її особу та назвою органу, що видав документ, а також встановити вік обвинуваченого, його сімейні та майнові відносини, освіту, професію та джерела доходу, дані про судимість, і якщо можливо, номер телефону, факсу та адресу електронної пошти, що дозволяє зв’язатися з обвинуваченим, ідентифікаційний податковий номер (NIP), якщо такий привласнений. Відносно обвинуваченого, який є державною посадовою особою на момент вчинення діяння або під час судового розгляду, слід також зібрати дані про проходження державної служби, нагороди та дисциплінарні стягнення.
§ 1а. При необхідності прокурор, інший орган, що проводить підготовче провадження або суд, отримує інформацію з системи телеінформації міністра, компетентного з питань державних фінансів, про майнові відносини та джерела доходу обвинуваченого, включаючи поточні та завершені податкові процеси, на основі поточних даних, що містяться в цій системі. Інформація надходить в електронному вигляді.
§ 1b. При розгляді справ про правопорушення, що пов’язані з наземним рухом, зазначених у главі XXI Кримінального кодексу, інформацію також слід отримувати з центрального реєстру водіїв та з реєстру водіїв, що порушують правила дорожнього руху, який ведеться поліцією. Якщо з моменту отримання цієї інформації пройшло 6 місяців, інформацію необхідно отримати повторно.
§ 2. Якщо підозрюваний вже був засуджений в законному порядку, для визначення, чи було злочин скоєно за ст.64 Кримінального кодексу або це було податкове правопорушення – ст. 37 § 1 пункт 4 Кримінально-податкового кодексу, копія судового рішення та дані про відбування покарання долучаються до матеріалів судової справи; ці документи також долучаються до кримінальних справ.
§ 2а. Якщо орган, який веде провадження, дізнався про остаточний вирок, положення § 2 застосовуватиметься відповідно до вироків, винесених судом іншої держави-члена Європейського Союзу.
§ 3. (скасовано)
§ 4. Міністр юстиції за погодженням з міністром, компетентним з питань державних фінансів, визначає своєю постановою зразок і докладний обсяг інформації, про яку йдеться в § 1а, а також порядок дій для її отримання, враховуючи необхідність отримання органом даних, необхідних для реалізації цілей процесу, збереження вимог закону, щодо дотримання таємниці.
Ст. 214. § 1. За необхідності, зокрема, коли необхідно встановити дані щодо особистих властивостей та умов, а також поточного способу життя обвинуваченого, суд та під час підготовчого провадження прокурор, наказує провести опитування судовому наглядачеві або іншим юридичним особам, що уповноважені окремими положеннями, а в особливо виправданих випадках таке опитування проводить поліція.
§ 2. Проведення опитування громадськості є обов’язковим:
1) у справах про злочини;
2) стосовно обвинуваченого, якому на момент вчинення діяння не виповнилося 21 рік, якщо йому було пред’явлено звинувачення у вчиненні умисного злочину проти життя.
§ 3. Проведення опитування суспільного середовища не може проводитися щодо обвинуваченого, який не має постійного місця проживання в країні.
§ 4. Результат опитування повинен включати, зокрема:
1) ім’я та прізвище людини, що проводить опитування;
2) ім’я та прізвище обвинуваченого;
3) короткий опис життя обвинуваченого на сьогоднішній день та детальна інформація про оточення обвинуваченого, в тому числі про сім’ю, школу або професійне життя, а також інформацію про його фінансове становище та джерела доходу;
4) інформацію про стан здоров’я обвинуваченого, а також про зловживання алкоголем, наркотичними засобами або психотропними речовинами;
5) власні спостереження та висновки особи, котра проводить опитування, особливо котрі стосуються особистих якостей, умов та способу життя обвинуваченого.
§ 5. Дані про осіб, які надали інформацію в рамках опитування, розкриваються тільки за запитом суду, а в підготовчому провадженні на вимогу прокурора.
§ 6. Особи, які надали інформацію про суспільне життя підозрюваного, при необхідності можуть бути допитані в якості свідків.
§ 7. Поліція зобов’язана допомагати особі, яка проводить громадське опитування про суспільне життя та середовище підсудного, виконувати завдання, пов’язані з цим процесом, з метою забезпечення його безпеки.
§ 8. Положення про відсторонення судді застосовуються відповідно й до особи, призначеної для вивчення суспільного середовища та проведення опитування. Рішення про це приймає суд, а в підготовчому процесі – прокурор.
§ 9. Міністр юстиції за погодженням з міністром внутрішніх справ визначає своєю постановою правила процедури проведення опитування, а також затверджує зразок анкети для збору даних, беручи до уваги необхідність забезпечення збору вичерпних даних про обвинувачених.
Ст. 215. У разі необхідності суд, а в ході підготовчого розгляду прокурор, може розпорядитися про обстеження обвинуваченого фахівцями-психологами або лікарями з дотриманням правил, передбачених ст.74.
Ст. 216. У разі необхідності особи, які проводили огляд, можуть бути заслухані у якості свідків.

Глава 25
Конфіскація речей. Обшук

Ст. 217. § 1. Предмети, які можуть становити докази у справі або підлягають вилученню для забезпечення грошових стягнень, штрафів, компенсації або вимог щодо відшкодування збитків, повинні видаватися на вимогу суду або прокурора, а в невідкладних випадках – також на вимогу поліції або іншої уповноваженої особи.
§ 2. Особа, яка має предмет, що підлягає передачі, повинна надати його добровільно.
§ 3. При навмисному утриманні речей та несвоєчасній їх передачі застосовується відповідно положення ст. 228. Протокол можна не складати, якщо річ додається до матеріалів справи.
§ 4. Якщо передачі вимагає поліція або інший уповноважений орган, що діє самостійно, особа, яка передає предмет, має право негайно подати заяву про підготовку та вручення рішення суду або прокурора про затвердження затримання, про що особу слід повідомити. Надання рішення повинно бути проведено протягом 14 днів з моменту затримання або конфіскації предмету.
§ 5. У разі відмови добровільно передати річ, її можна вилучити. Положення ст. 220 § 3 і ст. 229 застосовується відповідно.
Ст. 218. § 1. Відомства, установи та суб’єкти, що діють в галузі поштової або телекомунікаційної діяльності, митні та податкові служби, а також транспортні установи та підприємства, зобов’язані передати суду або прокурору, на їх вимогу викладену в постанові, кореспонденцію, посилки та дані, про які йде мова в ст.180с і ст. 180d Закону від 16 липня 2004 року. – Закон Про телекомунікації (Законодавчий Вісник від 2018 р. поз. 1954, з поправками 4), якщо вони мають значення для розгляду справи. Тільки суд або прокурор має право відкрити їх або розпорядитися про їх відкриття.
§ 2. Постанова, про яку йде річ у § 1, надсилається адресатам кореспонденції та телефонному абонентові або відправнику, перелік дзвінків чи інших повідомлень якого було видано. Вручення рішення може бути відкладено на визначений термін, необхідний для розгляду справи, але не пізніше, ніж до остаточного завершення провадження.
§ 3. Кореспонденція та посилки, які не мають відношення до кримінального провадження, повинні негайно повертатися до компетентних відомств, установ чи підприємств, зазначених у § 1.
Ст. 218а. § 1. Відомства, установи та організації, що здійснюють телекомунікаційну діяльність, зобов’язані негайно забезпечити, на вимогу суду або прокурора, що містяться в рішенні, протягом певного періоду, але не більше 90 днів, ІТ-дані, що зберігаються на пристроях, що містять ці дані, на носії або в ІТ-системі. Положення ст. 218 § 2, друге речення, застосовуватиметься відповідно.
§ 2. Інформаційні дані, що не мають відношення до кримінальної справи, зазначені в § 1, повинні бути негайно звільнені.
Ст. 218b. Міністр юстиції за погодженням з міністром, що відповідає за зв’язок, міністром, що відповідає за комп’ютеризацію, міністром національної оборони та міністром, що відповідає за внутрішні справи, визначає шляхом постанови спосіб технічної підготовки систем та мереж, що використовуються для передачі інформації – для збору даних, про які йдеться в ст. 218 § 1, що не становить змісту телефонної розмови чи іншої передачі інформації, а також методів захисту ІТ-даних на пристроях, що містять ці дані, і в системах, і на ІТ-носіях даних, маючи на увазі необхідність захисту цих даних від втрати, спотворення або несанкціонованого розголошення.
Ст. 219. § 1. Для виявлення, затримання або примусового залучення підозрюваного, а також для того, щоб знайти речі, які можуть бути доказом у справі або підлягають вилученню, може бути проведений обшук приміщень та інших місць, якщо є достатньо підстав для припущення, що підозрювана особа або згадані предмети там знаходяться.
§ 2. Для того, щоб знайти предмети, про які мова в § 1, та за умови, зазначеної у цьому положенні, з урахуванням принципів та обмежень, зазначених у ст. 227, також можна здійснити обшук людини, її одягу та підручних предметів.
Ст. 220. § 1. Обшук може зробити прокурор або за розпорядженням суду чи прокурора співробітник поліції, а у випадках, зазначених у законі, – також інший орган.
§ 2. Рішення суду або прокурора має бути пред’явлено особі, у якої повинен бути проведений обшук.
§ 3. В термінових випадках, якщо рішення суду або прокурора не може бути прийнято негайно, орган, який проводить обшук, пред’являє наказ начальника підрозділу або офіційне посвідчення особи, а потім негайно просить суд або прокуратуру схвалити процедуру обшуку. Рішення суду або прокурора про затвердження обшуку має бути вручено особі, щодо якої був застосований обшук, протягом 7 днів з дня вчинення дій за запитом особи, зазначених в протоколі. Про право подання запиту особу слід проінформувати.
Ст. 221.§ 1. Обшук житлового приміщення в нічний час може проводитися тільки в екстрених випадках; нічним часом вважається з 22.00 до 6.00.
§ 2. Обшук, розпочатий днем, можна продовжувати, незважаючи на настання нічного часу.
§ 3. Вночі може проводитись обшук приміщень, доступних на той час для невизначеної кількості людей або для зберігання предметів.
Ст. 222. § 1. Під час обшуку кімнати чи закритого приміщення, що належать державній установі чи органу місцевого самоврядування, керівник цієї установи або його заступник або вищий орган повинен бути повідомлений про запланований обшук та мати можливість брати участь у заходах.
§ 2. Обшук приміщення, яке займають військові, може проводитись лише у присутності командира або призначеної ним особи.
Ст. 223. Обшук особи та одягу на ній повинен проводитися по можливості особою тієї ж статі.
Ст. 224. § 1. Особа, у якої повинен бути проведений обшук, має бути повідомлена про його мету до початку операції та закликана до видачі розшукуваних предметів.
§ 2. Під час обшуку має право бути присутніми особа, зазначена в § 1, та особа, яка є керівником процедури. Крім того, може бути присутня людина, яка вказує на того, у кого проводиться обшук, якщо це не перешкоджає обшуку.
§ 3. Якщо на момент обшуку господаря приміщення немає на місці, для обшуку повинен бути викликаний на місце хоча б один дорослий член сім’ї або сусід.
Ст. 225. § 1. Якщо керівник державної установи або місцевого самоврядування, або особа, у якої проводиться вилучення речі або проводиться обшук, заявить, що видані або знайдені при обшуку листи або інший документ, містить секретну інформацію або інформацію, що становить професійну таємницю або іншу охоронювану законом таємницю, що має особистий характер, то орган, який здійснює процедуру,  негайно пересилає лист або інший документ, не читаючи їх прокурору або суду в запечатаній упаковці.
§ 2. Процедура, зазначена в § 1, не застосовується до листів або інших документів, які містять секретну інформацію, класифікованої як “обмежена” або “конфіденційна” або що стосується професійної, або іншої захищеної законом таємниці, якщо їх власником є особа, яка підозрюється в вчиненні злочину, а також щодо листів або інших документів особистого характеру, власником, автором або адресатом яких є особа.
§ 3. Якщо адвокат або інша людина, від якої вимагають видачі речей або у якого проводиться обшук, заявить, що видані або знайдені в ході обшуку листи або інші документи включають в себе обставини, пов’язані з виконанням функцій захисника, орган, який вчиняє дії залишає ці документи вказаній особі без ознайомлення з їх змістом або зовнішнім виглядом. Однак, якщо заява особи, що не є захисником викликає сумніву, орган, що здійснює дії передає ці документи з дотриманням вимог, зазначених у § 1, до суду, який після прочитання документів повертає їх повністю або частково з дотриманням вимог, зазначених у § 1, особі, у якої вони були вилучені, або видається наказ про їх затримання.
§ 4. Вся психіатрична документація, видана, отримана або знайдена в ході обшуку, передається суду або прокурору з дотриманням вимог, зазначених в § 1.
Ст. 226. При використанні документів, що містять секретну інформацію або професійну таємницю, у якості доказів у кримінальній справі застосовуються відповідно заборони та обмеження, передбачені ст.178-181. Однак в підготовчому процесі про використання у якості доказів документів, що містять лікарську таємницю, вирішує прокурор.
Ст. 227. Обшук або вилучення речей слід проводити відповідно до мети цієї діяльності, з поміркованістю та в межах, необхідних для досягнення мети цієї діяльності, з належною ретельністю, з повагою до приватності та гідності зацікавлених осіб та без заподіяння збитку та шкоди.
Ст. 228. § 1. Предмети, передані або знайдені під час обшуку слід після огляду, складання переліку та опису, віддати на зберігання надійній особі, гідній довіри, із зазначенням обов’язку пред’явити за будь-яким запитом органу, що веде провадження.
§ 2. Те саме слід робити з предметами, знайденими під час обшуку, які можуть становити докази іншого злочину, що підлягають конфіскації або володіння якими є заборонено.
§ 3. Зацікавленим особам слід негайно вручити квитанцію із зазначенням, які предмети та ким були вилучені.
Ст. 229. Протокол затримання речей або обшуку повинен, крім вимог, перерахованих в ст.148 та ст. 148a, містити номер справи, з яким пов’язано затримання речей або обшук, а також точний час початку та закінчення процедури, точний список затриманих речей і в міру необхідності їх опис, а також вказівки суду або прокурора. Якщо вказівку не було дано раніше, в протоколі міститься згадка про те, що особа, у якої дію було здійснено, на його прохання отримає постанову про затвердження дії.
Ст. 230. § 1. Якщо предмети були вилучені або обшук пройшов без попередньої постанови суду або прокурора і не було схвалення протягом 7 днів з дня проведення операції, вилучені речі повинні бути негайно повернуті власнику, якщо тільки надання предметів не було добровільним та людина не подала заяву, вказану в ст.217 § 4.
§ 2. Також необхідно повернути особі вилучені предмети відразу після того, як буде встановлено їх непридатність для кримінальної справи. Якщо виникає спір про право власності на конфісковане майно, а даних для негайного вирішення недостатньо, особи направляються до цивільного суду.
Ст. 231.§ 1. Якщо є сумніви, кому повинен бути переданий затриманий предмет, суд, секретар суду або прокурор, повинні здати його на зберігання в судовий депозит або передати його довіреній особі на зберігання до тих пір, поки не буде встановлено право власності. Відповідно застосовуються положення про ліквідацію депозитів та незатребуваних предметів.
§ 2. Предмети, що представляють наукову, художню або історичну цінність, передаються на зберігання в музей або іншу відповідну установу.
Ст. 232. § 1. Предмети, які швидко руйнуються або зберігання яких потребувало б великих витрат, надмірних труднощів або значного зниження вартості предмета, можуть бути продані в порядку, встановленому для компетентних органів виконавчого провадження. Постанова про продаж в підготовчому розгляді може винести прокурор, а в судовому розгляді – суд або судовий секретар.
§ 2. Отримана сума грошей перераховується на депозит суду.
§ 3. Обвинувачений та інші зацікавлені особи, якщо це можливо, повинні бути повідомлені про час та умови продажу.
Ст. 232а § 1. Предмети та речовини, що створюють небезпеку для життя або здоров’я, а зокрема зброя, боєприпаси, вибухові речовини або легкозаймисті, радіоактивні матеріали, отруйні речовини, наркотичні засоби, психотропні речовини або інші препарати, а також тютюнові вироби та алкогольні напої, зберігаються в місці та способом, що гарантує їх надійне забезпечення.
§ 2. Якщо для забезпечення належного ходу розгляду достатньо зберігати зразки в кількості, необхідній для проведення експертизи предметів або речовин, зазначених в § 1, суд, уповноважений розглядати справу, або судовий секретар на вимогу прокурора, повинен негайно розпорядиться знищити всі або частину решти кількості предметів та речовин, непотрібних для проведення дослідження.
§ 3. Якщо суд або судовий секретар постановив знищити частину предметів або речовин, зазначених в § 1, то в постанові вказується одночасно місце та час зберігання їх залишку в обсязі, необхідному для проведення експертизи.
§ 4. Предмети та речовини, що являють собою безпосередню загрозу для життя чи здоров’я людини, які не можуть зберігатися в незмінному стані, можуть бути знищені до винесення постанови, про яку йдеться в § 2.
§ 5. Рада міністрів визначає, шляхом винесення постанови, суб’єкти, які мають право на зберігання і знищення предметів і речовин, зазначених у § 1, а також їх зразків, детальні умови, спосіб та місця їх зберігання, а також умови й спосіб їх знищення з урахуванням необхідності забезпечення належного ходу розгляду і пов’язаних з цим витрат.
Ст. 232b. § 1. У разі епідемічної загрози або епідемії, вилучені предмети, що мають значення для здоров’я або громадської безпеки, можуть бути безкоштовно передані медичним установам, державній пожежній службі, Збройним силам Республіки Польща, поліції, прикордонній охороні, а також державним і місцевим урядовим установам. Відповідно застосовується ст. 192 Кримінально-виконавчого кодексу.
§ 2. Постанову про безоплатну передачу предметів виносить в підготовчому порядку прокурор, а після пред’явлення обвинувачувального висновку суд, компетентний для розгляду справи.
§ 3. Постанову, вказану в пункті 2, можна подати скаргу. Подання скарги не призупиняє виконання оскаржуваного рішення.
Ст. 233. Віддаючи на зберігання національні платіжні кошти або валютні цінності, орган, передаючи їх, визначає характер депозиту і порядок розпорядження відданими на зберігання цінностями.
Ст. 234. Положення щодо предмета, прийняті після його отримання або забезпечення, є неефективними щодо Державного казначейства.
Ст. 235. Суд або судовий секретар здійснює дії, передбачені цією главою, в ході судового розгляду, а прокурор – в ході підготовчого розгляду, якщо законом не передбачено інше.
Ст. 236. § 1. Рішення щодо обшуку, вилучення речей та речових доказів та інших видів діяльності може бути оскаржене особами, права яких були порушені; скаргу на винесене рішення або дію, вчинену під час підготовчого розгляду, визнає окружний суд, в окрузі якого ведеться розгляд справи.
§ 2. Якщо ж наказ або постанова була винесена судовим секретарем, застосовуються ст. 93а § 3 і 4.
Ст. 236a. Положення цієї глави застосовуються до посадової особи та користувача пристрою, що містить комп’ютерні дані або системи ІТ, в області даних, що зберігаються в пристрої або системі, або на носії, що знаходиться в його розпорядженні або користуванні, в тому числі кореспонденції, що передається електронною поштою.

Глава 26
Контроль та запис розмов

Ст. 237. § 1. Після порушення справи суд на прохання прокурора може доручити перевірку та фіксацію змісту телефонних розмов з метою виявлення та отримання доказів для триваючого розгляду або запобігання скоєння нового злочину.
§ 2. У екстрених випадках контроль та запис змісту телефонних розмов може бути призначений прокурором, який зобов’язаний протягом 3 днів звернутися до суду для затвердження рішення. Суд виносить рішення за запитом протягом 5 днів на засіданні без участі сторін. У разі незатвердження рішення прокурора суд виносить рішення знищити всі зроблені записи. Оскарження рішення зупиняє його виконання.
§ 3. Контроль і запис змісту телефонних розмов допустимі тільки в тому випадку, якщо незавершене виробництво або обґрунтовані побоювання вчинення нового злочину стосуються:
1) вбивства;
2) загальної небезпеки або приведення до катастрофи;
3) торгівлі людьми;
4) викрадення людини;
5) вимагання викупу;
6) викрадення повітряного або водного транспорту;
7) збройного розбійного нападу, розбою та вимагання;
8) посягання на незалежність або цілісність держави;
9) замахів на конституційний лад держави або її верховний орган, або на підрозділ Збройних Сил Республіки Польща;
10) шпигунства або розкриття секретної інформації, що відноситься до “секретної” або “цілком таємної”;
11) накопичення зброї, вибухових речовин або радіоактивних речовин;
12) підробки та торгівлі підробленими грошима, засобами чи платіжними інструментами або цінними документами, що дають право на отримання грошової суми, товарів, вантажу чи матеріального виграшу або містять зобов’язання сплатити відсотки, капітал чи частину з прибутку компанії;
12a) підроблення або виправлення рахунків їх використання або зміна в рамках фактичних обставин, які можуть мати значення для визначення суми публічно-правової дебіторської заборгованості або її повернення, або відшкодування іншої податкової дебіторської заборгованості, а також виставлення та використання рахунків, що підтверджують неправдиві факти щодо фактичних обставин, які можуть мати значення для визначення розміру публічно-правової дебіторської заборгованості або повернення податкових зобов’язань;
13) виготовлення, перероблення, торгівлі та контрабанди наркотичних засобів, замінників або психотропних речовин;
14) організованого злочинного угруповання;
15) майна, що має значну цінність;
16) застосування насильства або незаконних погроз у зв’язку з кримінальним провадженням;
16а) надання неправдивих свідчень, неправдивого висновку, експертного висновку або перекладу експертної думки, перекладу;
16b) неправдивого обвинувачення іншої особи у вчиненні злочину, податкового злочину або податкового правопорушення;
16c) створення неправдивих доказів або інших процедур, спрямованих проти іншої особи для звинувачення в злочині, податковому правопорушенні або податковому злочині;
16d) приховування доказів невинності особи, яка підозрюється у скоєнні злочину, податковому правопорушенні або податковому злочині;
16е) повідомлення правоохоронного органу про злочин або податкове правопорушення;
16f) змови;
16g) неповідомлення про злочин;
17) хабарництва;
18) сутенерства;
19) злочинів, передбачених розділом XVI закону від 6 червня 1997 р. – Кримінального кодексу (Законодавчий вісник 2019 р. поз. 1950 і 2128) і в ст.5-8 Римського статуту Міжнародного кримінального трибуналу, складеного в Римі 17 липня 1998 (Законодавчий вісник 2003 р. поз. 708 і 2018 р поз. 1753), далі іменованого “Статут”.
§ 3а. Контроль та фіксація змісту телефонних розмов допустимі з метою виявлення майна, яке може бути конфісковано, як зазначено в ст. 45 § 2 Кримінального кодексу або ст. 33 § 2 Кримінально податкового кодексу.
§ 4. Контроль та фіксація змісту телефонних розмов допустимі щодо підозрюваного, обвинуваченого, а також щодо потерпілого або іншої особи, з яким обвинувачений може контактувати або які можуть бути пов’язані зі злочинцем.
§ 5. Відомства та установи, що здійснюють телекомунікаційну діяльність, та телекомунікаційне підприємство, у значенні Закону від 16 липня 2004 року – Закону про телекомунікацію, зобов’язані забезпечити виконання рішення суду або прокурора щодо перевірки телефонних дзвінків та забезпечити реєстрацію факту такої перевірки.
§ 6. Право на відтворення записів має суд або прокурор, а в екстрених випадках за згодою суду або прокурора – також поліція.
§ 7. Право ознайомлення з реєстром проведених перевірок телефонних розмов має суд, а в підготовчому процесі – прокурор.
§ 8. (скасовано)
Ст. 237а. Якщо в результаті контролю були отримані докази вчинення особою, щодо якої застосовувався контроль, іншого правопорушення, переслідуваного законом або податковою інспекцією, або були отримані докази щодо правопорушення або злочину вчиненого іншою особою, на яке не поширювалася постанова про контроль і прослуховування, то прокурор приймає рішення про використання цих доказів у кримінальній справі.
Ст. 237b. (скасовано)
Ст. 238. § 1. Контроль та запис телефонних розмов можуть бути введені максимум на 3 місяці, з можливістю продовження, в особливо виправданих випадках, на максимум ще 3 місяці.
§ 2. Перевірка повинна бути завершена негайно з причин, зазначених у ст. 237 § 1-3, найпізніше, однак, із закінченням періоду, на який вона була введена.
§ 3. Прокурор після закінчення перевірки вносить клопотання про знищення всіх зафіксованих записів, якщо вони не цілком стосуються кримінального провадження. Суд виносить рішення за клопотанням негайно, на засіданні без участі сторін.
§ 4. Після закінчення підготовчого провадження прокурор вносить клопотання про знищення фіксованих записів які не мають відношення до кримінальної справи та не є доказами, про які йде мова в ст. 237a. Суд приймає рішення щодо клопотання на засіданні, в якому сторони можуть брати участь.
§ 5. З клопотанням про знищення зафіксованих записів, не раніше, ніж після закінчення підготовчого провадження, може звернутися й особа, про яку йдеться в ст.237 § 4. Суд приймає рішення щодо клопотання на засіданні, в якому можуть брати участь сторони та заявник.
Ст. 239.§ 1. Оголошення рішення про контроль та записи телефонних розмов може бути відкладено на час, необхідний для блага справи.
§ 2. Оголошення рішення, зазначеного в § 1, у підготовчому провадженні може бути відкладено не пізніше як до закінчення провадження.
Ст. 240. Рішення про контроль та записи телефонних розмов може бути оскаржене. Особа, якої стосується рішення, може в скарзі вимагати перевірки його законності. Скарги на постанову прокурора розглядаються судом.
Ст. 241. Положення цієї глави застосовуються відповідно до контролю та запису розмов або передачі інформації з використанням технічних засобів, включаючи кореспонденцію, що відправляється електронною поштою.
Ст. 242. Міністр юстиції за погодженням з міністром, уповноваженим з питань комп’ютеризації, міністром національної оборони та міністром, що відповідає за внутрішні справи, визначає шляхом постанови спосіб технічної підготовки мереж, що використовуються для передачі інформації, контролю телефонних дзвінків чи іншої передачі інформації використання цих мереж та спосіб створення, реєстрації, зберігання, відтворення та знищення записів контрольованих телефонних дзвінків та змісту інших розмов чи передачі інформації, включаючи листування, надіслане електронною поштою, враховуючи необхідність належного захисту записів від їх втрати, спотворення або несанкціонованого розголошення.

Поделитесь этой статьей:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує «cookies» для надання послуг. Подальше використання сайту означає, що ви погоджуєтеся на їх використання.OkЧитати далі