Меню Закрити

Блог

Кримінальний кодекс Республіки Польща-українська версія, ст. 1-23. Основні правила.

Незаперечний факт, що в останні роки масова еміграція громадян України, Білорусії, Грузії та інших пострадянських країн на територію Республіки Польща посилилася в рази.
Така масова еміграція не могла не торкнутися судової системи Республіки Польща.
Часто громадяни пострадянських країн потребують юридичної консультації, представлення своїх інтересів або правового захисту.
Саме тому, ми, Адвокатська фірма Кацпшак Ковалак, вирішили представити в цьому блозі перекладений на українську мову Кримінальний кодекс Республіки Польщі, завдяки якому ви можете ознайомитися зі своїми правами зрозумілою мовою.
Потрібно сказати, що переклад має творчий характер (здійснено завдяки польським юристам та українському адвокату), це означає, що переклад не є нормативно-правовим актом, а лише текстом. Даний переклад є авторським, всі права належать адвокатській фірмі Кацпшак Ковалак. Якщо ви хочете використовувати даний авторський текст, необхідно отримати на це нашу згоду.
У даній статті представлені загальні положення (ст.1-23) польського Кримінального кодексу, з усіма іншими положеннями, можна буде більш детально ознайомиться в наступних статтях нашого блогу.

Dz. U. 1997 року № 89 поз. 555
від 6 червня 1997 р
Кримінально-процесуальний кодекс1)
від 6 червня 1997 р
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ I
Принципи кримінальної відповідальності

Ст. 1. Кримінальне провадження у справах, що належать до юрисдикції судів, ведеться відповідно до положень цього кодексу.
Ст. 2. § 1. Положення цього кодексу призначені для структурування кримінального судочинства таким чином, щоб:
1) винуватця злочину було виявлено та притягнуто до кримінальної відповідальності, а невинна особа не понесла цієї відповідальності;
2) шляхом своєчасного застосування заходів, передбачених кримінальним законодавством та завдяки розкриттю обставин що сприяють вчиненню злочину, вирішувалися завдання кримінального судочинства не тільки по боротьбі зі злочинами, а й по їх попередженню та зміцненню поваги до закону і принципів соціального співіснування;
3) були враховані законні інтереси потерпілої сторони;
4) врегулювання справи відбулося в розумні терміни.
§ 2. В основу будь-якого врегулювання повинні бути покладені реальні фактичні висновки.
Ст. 3. У межах, встановлених законом, кримінальне провадження здійснюється за участю соціального чинника.
Ст. 4. Органи, що ведуть кримінальне провадження, зобов’язані розслідувати та враховувати обставини як на користь обвинуваченого, так і проти нього.
Ст. 5. § 1. Обвинувачений вважається невинним до тих пір, поки його провина не буде доведена і підтверджена остаточним вироком.
§ 2. Не усунені сумніви визнаються на користь обвинуваченого.
Ст. 6. Обвинувачений має право на захист, в тому числі право користуватися допомогою адвоката, про що він повинен бути проінструктований.
Ст. 7. Судові органи формують свій висновок на підставі всіх представлених доказів, оцінених з урахуванням принципів правильного міркування та життєвого досвіду.
Ст. 8. § 1. Кримінальний суд самостійно вирішує фактичні та юридичні питання та не пов’язаний рішенням іншого суду або органу.
§ 2. Остаточні рішення суду, що визначають права або правовідносини, є обов’язковими.
Ст. 9. § 1. Процесуальні органи ведуть провадження та виконують діяльність за посадою, якщо тільки закон не робить їх залежними від запиту конкретної особи, установи чи органу або від дозволу органу.
§ 2. Сторони та інші зацікавлені особи можуть подати заявку про виконання також тих дій, які орган може або зобов’язаний здійснити.
Ст. 10. § 1. Орган, покликаний розслідувати злочини,зобов’язаний порушувати та вести підготовче провадження, а прокурор висуває і підтримує звинувачення – за діяння, переслідуване з боку закону.
§ 2. За винятком випадків, передбачених законом або міжнародним правом, ніхто не може бути звільнений від відповідальності за скоєний злочин.
Ст. 11. § 1. Провадження у справі про злочин, що карається позбавленням волі на строк до 5 років, може бути припинено, якщо вирок проти обвинуваченого був би очевидно неефективним через вид і розмір остаточного покарання, призначеного за інший злочин, та інтереси потерпілого цьому не суперечать.
§ 2. Якщо покарання за інше правопорушення не було встановлено законно, провадження може бути зупинено. Призупинене провадження слід припинити або відновити протягом 3 місяців з моменту ухвалення рішення про інший злочин, про який йдеться в § 1.
§ 3. Розгляд справи, припинений відповідно до § 1, може бути відновлено в разі скасування або істотної зміни змісту законного рішення, через який розгляд було припинено.
Ст. 12. § 1. У справах про правопорушення, які переслідуються за запитом, провадження здійснюється після подання клопотання. Правоохоронні органи інструктують особу, яка має право подати заяву про її права.
§ 1а. Запит про порушення кримінального переслідування повинен отримати обвинувач. Якщо причиною отримання клопотання є лише суд, який попереджає сторони про можливість кваліфікувати діяння згідно з іншим законодавчим положенням, що передбачає притягнення до відповідальності за клопотанням, суд повинен отримати клопотання про притягнення до відповідальності.
§ 2. У разі подання заяви про притягнення до відповідальності лише певних винних осіб обов’язок обвинувачення охоплює також інших осіб, діяння яких тісно пов’язані з діянням особи, зазначеної у заяві, про що слід повідомити заявника. Це положення не поширюється на родичів заявника.
§ 3. Заява може бути відкликана в підготовчому провадженні за згодою прокурора, а в судовому розгляді за згодою суду – до закриття судового розгляду на першому основному слуханні. У випадках, коли обвинувачувальний акт було висунуто державним обвинувачем, відкликання заяви після початку судового розгляду має силу, якщо державний обвинувач, котрий присутній на слуханні не заперечує проти цього. Повторна подача заяви після відкликання є неприпустимою.
Ст. 13. Обвинувач повинен отримати дозвіл від органів влади, котрі за законом мають право на кримінальне переслідування.
Ст. 14. § 1. Судовий розгляд відбувається на вимогу обвинувача або іншої уповноваженої особи.
§ 2. Прокурор може відкликати обвинувачення до початку судового розгляду на першому основному слуханні. Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції відкликання обвинувального висновку дозволяється лише за згодою обвинуваченого. Повторне висування обвинувачення проти тієї самої особи за те саме діяння є неприпустимим.
Ст. 15. § 1. Поліція та інші кримінально-процесуальні органи виконують доручення суду, судового пристава та прокурора, проводять під наглядом прокурора слідство або розслідування в межах, встановлених законом.
§ 2. У рамках своєї діяльності всі державні установи та установи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти органам, які ведуть кримінальне провадження, у строки, встановлені цими органами.
§ 3. Юридичні особи або організаційні підрозділи без правосуб’єктності, крім зазначених у § 2, а також фізичні особи зобов’язані надавати допомогу на вимогу органів, що ведуть кримінальне провадження, в обсязі та у визначений ними строк, якщо без цієї допомоги неможливо здійснити процесуальні дії або їх виконання суттєво ускладнюється.
Ст. 16. § 1. Орган, що веде провадження, зобов’язаний проінструктувати учасників процесу про їх обов’язки та права, відсутність такого інструктажу або неправильне його трактування не може викликати негативних процесуальних наслідків для учасника процесу або іншої особи, якої це стосується.
§ 2. Орган, що веде провадження, також повинен, при необхідності, надати учасникам процесу інформацію про їх обов’язки та права, навіть в тих випадках, коли закон цього явно не передбачає. При відсутності такого інструктажу, коли у світлі обставин справи воно не було донесено або донесено не повною мірою, застосовується § 1.
Ст. 17. § 1.2) Процедура не порушується, а порушене провадження припиняється, коли:
1) діяння не вчинене або відсутні дані, достатні для обґрунтування підозри у його вчиненні;
2) дія не містить ознак забороненого діяння або закон говорить, що злочинець не скоює злочину;
3) соціальна шкідливість вчинку незначна;
4) закон говорить, що злочинець не підлягає покаранню;
5) обвинувачений помер;
6) строк позовної давності минув;
7) кримінальну справу стосовно однієї й тієї ж особи було законно припинено або раніше порушено;
8) злочинець не підлягає юрисдикції польських кримінальних судів;
9) відсутня скарга уповноваженого обвинувача;
10) відсутній необхідний дозвіл на судове переслідування або запит на судове переслідування від уповноваженої особи, якщо інше не передбачено законом;
11) відбувається інша обставина, що виключає переслідування.
§ 2. До отримання запиту чи уповноваження органів влади, що законом передбачає переслідування, процесуальні органи вживають лише термінових заходів для забезпечення доказів, а також дій для з’ясування того, чи буде подана заява чи видано дозвіл.
§ 3. Неможливість визнання провини виконавця діяння не виключає провадження щодо застосування запобіжних заходів.
§ 4. Наявність обставин, викладених у § 1 п. 4-6, не виключає процедури конфіскації, зазначеної у ст. 45а § 2 Кримінального кодексу та ст. 43а Фіскального кримінального кодексу.
Ст.18. § 1. Якщо діяння є тільки правопорушенням, прокурор, відмовляючись порушувати справу або припиняючи її, передає справу в поліцію для подачі заяви про покарання до компетентного суду; прокурор також може сам подати таке клопотання.
§ 2. Якщо суд або прокурор визнає дію дисциплінарним правопорушенням або порушенням службових обов’язків або принципів соціального співіснування, він може відмовити в порушенні справи або припинити її, особливо через незначну соціальну шкоду, завдану цими діями, та передати справу в інший компетентний орган.
Ст. 19. § 1. У разі виявлення в кримінальному провадженні серйозних порушень у діяльності державного або місцевого самоврядування, особливо коли воно сприяє вчиненню злочину, суд, а під час підготовчого розгляду прокурор, повідомляє орган, призначений для нагляду за даною організаційною одиницею про це порушення, а при необхідності, також контролюючий орган. Поліція повідомляє прокурора про виявлені ними правопорушення.
§ 2. Повідомляючи про порушення, суд або прокурор можуть вимагати, щоб протягом встановленого терміну були надані роз’яснення та заходи, прийняті для запобігання таких порушень у майбутньому.
§ 3. У разі ненадання необхідних пояснень у встановлений термін на керівника органу може бути накладено грошовий штраф у розмірі до 10 000 злотих.
§ 4. Рішення про накладення фінансового штрафу може бути оскаржене. Скарги на рішення прокурора розглядає районний суд, в окрузі якого триває провадження у справі.
Ст. 20. § 1. У разі грубого порушення з боку захисника або представника сторони своїх процесуальних зобов’язань суд, а під час підготовчого розгляду прокурор, повідомляє відповідну окружну раду адвокатів або раду районної палати юрисконсультів, вимагаючи від декана належної ради надати в визначений термін, не менше 30 днів, інформацію про вжиті дії, що випливають з повідомлення. Копія повідомлення надсилається міністру юстиції.
§ 1а. Якщо інформація, зазначена в § 1, не представлена у визначений термін, на декана компетентної ради може бути накладено штраф у розмірі до 10 000 злотих.
§ 1b. Рішення про покарання може бути оскаржено. Рішення про покарання, винесене прокурором під час попереднього провадження, може бути оскаржене в районному суду, в районі якого ведеться провадження по справі.
§ 2. У випадку грубого порушення прокурором процесуальних обов’язків або проведення підготовчого провадження суд повідомляє безпосереднього начальника особи, яка вчинила порушення, вимагаючи надіслати інформацію про заходи, вжиті в результаті повідомлення, у встановлений термін, не менше 14 днів; стосовно поліції та інших органів підготовчого провадження таке право також належить до прокурора.
§ 2а. Копію повідомлення, про яке йдеться в § 2, суд направляє генпрокурору, якщо порушення вчинив прокурор, а якщо порушення було скоєно громадським обвинувачем, який не є прокурором, то в компетентний вищестоящий орган безпосередньо начальнику цієї особи.
Ст. 21. § 1. Про порушення та завершення розгляду справи, що проходить у відомстві проти:
1) посадових осіб, осіб, які працюють в державних, муніципальних та громадських установах, учнів та слухачів шкіл, військовослужбовців, а також священнослужителів та членів релігійних орденів, дияконів – слід негайно повідомити керівництво цих осіб;
2) осіб, які є членами професійного самоврядування – слід негайно повідомити компетентний орган цього самоврядування;
3) судових приставів, судових виконавців та стажистів судових приставів – слід негайно повідомити міністра юстиції, голову апеляційного суду та голову районного суду компетентних органів за місцем знаходження канцелярії.
§ 2. Про порушення справи проти осіб, зазначених у § 1, повідомляє прокурор.
Ст. 22. § 1. Якщо існує тривала перешкода, що перешкоджає проведенню провадження, і зокрема, якщо обвинуваченого неможливо затримати або він не може брати участь у провадженні через психічну хворобу або іншу важку хворобу, провадження зупиняється на час існування перешкоди.
§ 2. Рішення про зупинення провадження може бути оскаржене.
§ 3. Однак під час припинення розгляду необхідно зробити відповідні дії для захисту доказів від їх втрати або фальсифікації.
§ 4. За наявності підстав, зазначених у ст. 45а § 2 Кримінального кодексу або ст. 43а Фіскального кримінального кодексу, після того, як рішення про зупинення провадження набуває юридичної сили, суд приймає рішення про конфіскацію з відомства, а в підготовчому провадженні – за клопотанням прокурора. Якщо в обвинуваченого немає захисника, для участі у провадженні по справі, то йому призначається державний захисник.
§ 5. Рішення про конфіскацію може бути оскаржене.
Ст. 23. У разі правопорушення, вчиненого на шкоду неповнолітнього, у взаємодії з неповнолітнім чи за обставин, що можуть свідчити про розбещення неповнолітнього або про негативний вплив на нього, суд, а під час підготовчого розгляду прокурор, повідомляє суд з сімейних справ для вжиття заходів, передбачених в законодавстві про судовий розгляд у справах неповнолітніх і Кодексом сім’ї та опіки.
Ст. 23а. § 1. Суд, а при підготовчому розгляді прокурор або інший орган, що веде розгляд справи, можуть з ініціативи або за згодою обвинуваченої та потерпілої сторони передати справу в установу або особі уповноваженій проводити процедуру медіації, де сторони отримують повну інформацію про цілі та принципи медіації, в тому числі про зміст ст. 178а.
§ 2. Процедура медіації не повинна тривати довше місяця, і її термін не включається в тривалість підготовчого розгляду.
§ 3. Медіацію не може проводити особа, щодо якої є обставини, зазначені в ст. 40 та ст. 41 § 1, професійно чинний суддя, прокурор, помічник прокурора, а також стажист за вищевказаними професіями, народний засідатель, помічник судді, помічник державного прокурора та посадова особа установи, уповноваженої порушувати кримінальну справу. Положення ст. 42 застосовується відповідно.
§ 4. Участь обвинуваченого та потерпілого в медіації є добровільною. Згоду на участь в процедурі медіації бере орган, що передає справу в медіацію, або медіатор, після роз’яснення обвинуваченому та потерпілому цілей і правил процедури медіації, після проведення інструктажу про можливості відкликати свою згоду до закінчення процедури медіації.
§ 5. Медіатору надаються матеріали справи в обсязі, необхідному для проведення процедури медіації.
§ 6. Установа або уповноважена на це особа складає звіт про результати процедури медіації. Мирова угода, підписана обвинуваченим, потерпілим та посередником, у разі її укладення, додається до протоколу.
§ 7. Процедура медіації проводиться неупереджено і конфіденційно.
§ 8. Міністр юстиції визначає за допомогою постанови детальний порядок проведення процедури медіації, умови, яким повинні відповідати установи та особи, уповноважені її проводити, порядок їх призначення та звільнення, обсяг та умови надання їм матеріалів справи, а також форму й обсяг звіту про результати медіації, беручи до уваги необхідність її ефективного проведення.
Ст. 23b. (скасовано)
1) Цей закон щодо свого регулювання реалізує положення Директиви Європейського Парламенту та Ради 2013/48/ЄС від 22 жовтня 2013 р.  про право на адвоката в кримінальному процесі та при арешті, а також про право на повідомлення третьої особи про позбавлення волі та права на спілкування з третіми особами та консульськими установами в терміни позбавлення волі (законодавчий вісник ЄС L 294 від 06.11.2013, стор. 1) та Директиви Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2016/343 від 9 березня 2016 р. про посилення деяких аспектів презумпції невинності та права на присутність на суді у кримінальній справі (ЄС L 65 від 11.03.2016, стор. 1).
2) визнано невідповідним Конституції від 19 липня 2018 р.в тій мірі, в якій це не робить акт індивідуального скасування негативною передумовою для ведення кримінальної справи на підставі рішення Конституційного Суду від 17 Липня 2018 р., вих. № К 9/17 (законодавчий вісник, поз. 1387).

Поделитесь этой статьей:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує «cookies» для надання послуг. Подальше використання сайту означає, що ви погоджуєтеся на їх використання.OkЧитати далі