Меню Закрити

Блог

Кримінальний кодекс Республіки Польща – український переклад. Апеляційний розгляд справи: а саме: апеляційні заяви, скарги та заперечення ст. 425-467. 

Масова еміграція громадян пострадянських країн на територію Республіки Польща не могла залишитися без уваги.
Еміграція торкнулася також і судової системи Польщі.
Часто іноземні громадяни потребують юридичної консультації, представлення своїх інтересів або правового захисту.
Саме тому, ми, Адвокатська фірма Кацпшак Ковалак, вирішили розмістити в цьому блозі перекладений на українську мову Кримінальний кодекс Республіки Польщі, завдяки якому Ви можете ознайомитися зі своїми правами зрозумілою мовою.
Прошу звернути увагу, що переклад має творчий характер (здійснено за допомогою польських юристів та українського адвоката) і не є нормативно-правовим актом, а лише текстом. Даний переклад є авторським, всі права належать адвокатській фірмі Кацпшак Ковалак. Якщо ви хочете використати даний авторський текст, необхідно отримати на це нашу згоду.
У даній статті йдеться про апеляційний розгляд, а саме: апеляційні заяви, скарги та заперечення (ст. 425-467). З усіма іншими положеннями польського Кримінального кодексу можна буде більш детально ознайомиться в наступних статтях нашого блогу.

РОЗДІЛ IX.
Апеляційний розгляд
Глава 48
Загальні положення

Ст. 425. § 1. Рішення, винесене в першій інстанції, може бути оскаржене сторонами та іншими особами, зазначеними в положеннях Закону.
§ 2. Рішення може бути оскаржене повністю або частково. Саме обґрунтування судового рішення також може бути предметом апеляції.
§ 3. Заявник може подати скаргу тільки на рішення або висновки, які порушують його права або завдають шкоди його інтересам. Це обмеження не поширюється на публічного обвинувача.
§ 4. Громадський обвинувач має право подати апеляцію на користь обвинуваченого.
Ст. 426. § 1. Рішення Апеляційного суду та постанови Верховного Суду не підлягають оскарженню, якщо тільки інше не передбачено законом.
§ 2. Проти постанови про застосування попереднього висновку, а також постанови, винесеної в ході апеляційного провадження, про проведення спостереження, застосування запобіжного заходу, накладення штрафу, призупинення розгляду і судових витрат, про які перший раз виніс рішення Апеляційний суд, можна подати скаргу іншим рівнозначним членам Апеляційного суду. Якщо оскаржуване рішення було винесене одним суддею, апеляція розглядається апеляційним судом у складі трьох суддів, якщо тільки апеляція не стосується наказу про накладення штрафу або судових витрат.
Ст. 427. § 1. Заявник повинен вказати рішення проти якого заперечує або висновки, а також зазначити свої вимоги.
§ 2. Якщо апеляція надходить від прокурора, захисника або представника, вона також повинна включати вказівку на звинувачення, висунуті проти рішення та обґрунтування.
§ 3. Заявник може також вказати нові факти або докази, якщо він не міг посилатися на них під час розгляду в суді першої інстанції.
§ 3а. В апеляційній заяві не може бути висунута скарга про неприйняття доказів з відомства, якщо тільки обставина котру необхідно довести не є суттєвою для визначення того, чи було скоєно заборонену дію, а також чи складає вона злочин і була заборонена дія вчинена в умовах, зазначених у ст. 64 або ст. 65 Кримінального кодексу, чи існують умови для прийняття рішення про перебування у психіатричному закладі відповідно до ст. 93g Кримінального кодексу.
§ 4. (скасовано)
§ 5. (скасовано)
Ст. 428. § 1. Апеляція повинна бути подана в письмовій формі до суду, який виніс рішення.
§ 2. Сторона може надати письмову відповідь на апеляцію.
Ст. 429. § 1. Голова суду першої інстанції відмовляє приймати апеляцію, якщо вона була подана після закінчення терміну або сторонньою особою.
§ 2. Рішення про відмову в прийнятті апеляції згідно § 1 або ст. 120 § 2 може бути оскаржене.
Ст. 430. § 1. Апеляційний суд залишає без розгляду прийняту апеляційну заяву, якщо є обставини, про які йдеться в ст. 429 § 1, або якщо прийняття апеляції відбулося в результаті необґрунтованого відновлення терміну.
§ 2. Рішення може бути оскаржене в іншому еквівалентному складі Апеляційного суду, якщо воно не було винесено Верховним судом.
Ст. 431. § 1. Апеляція може бути відкликана.
§ 2. Обвинувачений може відкликати апеляцію, подану на його користь, якщо тільки вона не була подана прокурором або мова йде про нещасний випадок, передбачений ст. 79.
§ 3. Апеляція, подана на користь обвинуваченого, не може бути скасована без його згоди.
Ст. 432. Відкликану апеляцію суд залишає без розгляду, якщо тільки немає причин, зазначених у ст. 439 або ст. 440.
Ст. 433. § 1. Апеляційний суд розглядає справу в рамках апеляції, а якщо в апеляційній заяві вказані звинувачення проти рішення – також в межах висунутих звинувачень з урахуванням змісту ст.447 § 1-3, передбачених ст. 435, ст. 439 § 1, ст. 440 та ст. 455.
§ 2. Апеляційний суд зобов’язаний розглянути всі претензії та заяви, зазначені в апеляції, якщо тільки законом не передбачено інше.
Ст. 434. § 1. Апеляційний суд може винести рішення на шкоду обвинуваченому тільки у випадку:
1) коли на нього подано апеляцію, та
2) в межах апеляції, якщо закон не вимагає винесення рішення, незалежно від меж апеляції, та
3) у разі виявлення недоліків, викладених в апеляційній заяві, якщо тільки апеляція не надійшла від прокурора або представника і в ній не було висунуто обвинувачення або закон вимагає винесення постанови незалежно від пред’явленого обвинувачення.
§ 2. Апеляція, подана на шкоду обвинуваченому, може виносити рішення також на користь обвинуваченого, якщо є передумови, передбачені ст.440 або ст. 455.
§ 3. (скасовано)
§ 4. У разі засудження за ст. 60 § 3 або 4 Кримінального кодексу або ст. 36 § 3 податкового Кримінального кодексу, Апеляційний суд може винести рішення на шкоду обвинуваченому, незалежно від поданої апеляції та висунутих звинувачень, навіть якщо апеляція була подана виключно на користь обвинуваченого, який після винесення вироку скасував або істотно змінив свої пояснення або показання. Однак це не відноситься до заяви про порушення матеріального права або встановлення апеляційним судом обставин, що виправдовують скасування рішення, про які йдеться в ст. 439 § 1.
§ 5. (скасовано)
Ст. 435. Апеляційний суд повинен скасувати або змінити вирок на користь обвинувачених, навіть якщо вони не подавали апеляцію, в тому випадку, якщо вирок був скасований або змінений на користь обвинувачених, які подали апеляцію.
Ст. 436. Суд може обмежити розгляд апеляції через недоліки, виявлені стороною або відомством.
Ст. 437. § 1. Після розгляду апеляції суд повинен вирішити залишити в силі, змінити або скасувати попередній вирок повністю або частково.
§ 2. Апеляційний суд змінює оспорюваний вирок, виносячи інше рішення, або скасовує його і припиняє розгляд у справі; в інших випадках він скасовує вирок та передає справу до суду першої інстанції для повторного розгляду. Рішення може бути скасовано, а справу передано на повторний розгляд тільки у випадках, передбачених ст. 439 § 1, ст. 454.
Ст. 438. Вирок скасовується або змінюється, якщо встановлено:
1) порушення норм матеріального права при правовій кваліфікації осудного обвинуваченому в правопорушенні;
1а) порушення норм матеріального права в іншому випадку, ніж зазначено в пункті 1, якщо тільки рішення не є законним, попри неправильну правову основу;
2) порушення положень процедури, якщо це могло вплинути на винесення вироку;
3) помилку у встановленні факту, прийнятого в основу вироку, якщо це могло вплинути на зміст рішення;
4) грубе невідповідне покарання, надмірне або несправедливе застосування міри покарання або конфіскації.
Ст. 439. § 1. Незалежно від поданої апеляції та пред’явлених звинувачень, а також впливу порушень на зміст вироку, Апеляційний суд на засіданні скасовує оспорюване рішення, якщо:
1) у винесенні рішення брала участь особа, неуповноважена або котра підлягає виключенню на підставі ст. 40;
2) суд не був присутній у повному складі або один з його членів був відсутній на всьому слуханні;
3) суд загальної юрисдикції виніс рішення у справі спеціальної судової інстанції та навпаки;
4) суд нижчої інстанції виніс рішення у справі вищої інстанції;
5) призначене покарання, міра компенсації або запобіжний захід, не передбачений законом;
6) було підписано з порушенням правил більшості голосів або не було підписано особами, які брали участь у його видачі;
7) є розбіжності в змісті рішення, що перешкоджає його виконанню;
8) рішення видано незважаючи на те, що кримінальну справу за тими ж діянням тією ж особою вже припинено в законному порядку;
9) відбулася одна з обставин, що виключає розгляд, про яку йдеться в ст. 17 § 1 п. 5, 6 і 8-11;
10) в обвинуваченого не було захисника, про що йдеться в ст. 79 § 1 та 2 ст. 80 або захисник не брав участі в діях, в яких його участь була обов’язковою;
11) справу було розглянуто за відсутності обвинувачених, присутність яких була обов’язковою.
§ 2. Рішення може бути скасовано тільки з причин, зазначених у § 1, пункти 9-11, тільки на користь обвинуваченого.
§ 3. У засіданні можуть брати участь сторони, захисники та довірені особи. Положення ст. 451 застосовується відповідно.
Ст. 439а. Рішення у справі про правопорушення не скасовується тільки з причини, що суд виніс рішення у кримінальному провадженні, а не у провадженні про порушення.
Ст. 440. Якщо збереження в силі судового рішення було б несправедливим, воно може бути змінено, незалежно від апеляції та висунутих звинувачень, на користь обвинуваченого, а в ситуації, зазначеній в ст. 437 § 2 – рішення скасовується.
Ст. 441. § 1. Якщо при розгляді апеляції виникає правове питання, що вимагає фундаментального тлумачення закону, Апеляційний суд може відкласти розгляд справи та передати питання на розгляд Верховному суду.
2. Верховний суд може передати правове питання на розгляд розширеної колегії цього суду.
§ 3. Постанова Верховного Суду є обов’язковою у даній справі.
§ 4. Прокурор, захисники та адвокати мають право брати участь у засіданні.
§ 5. Верховний суд може взяти справу на розгляд.
Ст. 442. § 1. Суд, якому було передано справу на повторний розгляд, виносить рішення на підставі наявних даних. 
§ 2. У разі передачі справи на повторний розгляд суд першої інстанції, проводячи розгляд за доказами, які не вплинули на скасування вироку, може зупинити їх розголошення.
§ 3. Юридичні міркування та вказівки Апеляційного суду щодо подальшого провадження є обов’язковими для суду, якому було передано справу. Вказівки Апеляційного суду щодо подальшого провадження можуть стосуватися лише доказів та інших видів діяльності, які слід виконати, або обставин, які потребують з’ясування. Вказівки Апеляційного суду можуть не стосуватися методу оцінки окремих доказів.
Ст. 443. У разі передачі справи на новий розгляд дозволяється в подальшому провадженні виносити постанову, суворішу за скасовану, лише у випадку, якщо постанова була оскаржена на шкоду обвинуваченому або на користь обвинуваченого на умовах, визначених у ст. 434 § 4. Це не відноситься до прийняття рішення про запобіжні заходи, зазначені у ст.93а § 1 Кримінального кодексу.
Ст. 443а § 1. Для оскарження обґрунтування постанови застосовуються положення ст.438 і ст. 440 відповідно.
§ 2. Засобом оскарження обґрунтування рішення є скарга, якщо апеляція не подана. У разі подання апеляційної заяви та скарги – скарга розглядається апеляційним судом разом з апеляційною скаргою.
§ 3. Сторони мають право брати участь у засіданні суду апеляційної інстанції, що розглядає скаргу. Положення ст. 451 застосовується відповідно.
§ 4. Після розгляду апеляції щодо обґрунтування рішення, суд постановляє зберегти в силі або змінити оскаржене обґрунтування повністю або частково.

Глава 49
Апеляція

Ст. 444. § 1. Сторони можуть оскаржити рішення суду першої інстанції, а потерпіла сторона рішення, яке умовно припиняє провадження, видане на засіданні.
§ 2. Апеляцію також може подати зобов’язаний суб’єкт, про який йде мова у ст. 91а.
Ст. 445. § 1. Термін подання апеляції становить 14 днів та минає для кожного з дати вручення йому судового рішення з обґрунтуванням.
§ 2. Апеляція, подана до закінчення строку подання заяви про підготовку обґрунтування, має наслідки, зазначені у ст.422 і підлягає розгляду; така апеляція може бути доповнена у строк, зазначений у § 1.
Ст. 446. § 1. Апеляція на рішення районного суду, яка виходить не від прокурора, повинна бути складена і підписана адвокатом, юрисконсультом або радником Генеральної прокуратури Республіки Польща.
§ 2. До апеляції додається відповідна кількість копій для протилежних сторін; до апеляції, поданої до Апеляційного суду, додатково додається ще один примірник.
§ 1. Апеляція щодо вини вважається такою, що стосується всього судового рішення.
§ 2. Апеляція щодо штрафу вважається такою, що суперечить усьому рішенню про штрафні санкції.
§ 3. Апеляція щодо міри покарання, міри компенсації або конфіскації вважається направленою проти всього рішення про заходи покарання.
§ 4. В апеляційній скарзі можуть міститися твердження, які не були або не могли бути предметом скарги.
§ 5. Підставою для апеляції не можуть бути твердження, зазначені в ст.438 п. 3 і 4, що стосуються змісту укладеної угоди, зазначеного в ст. 343, ст. 343а і ст. 387.
§ 6. Підставою для апеляції не можуть бути тільки твердження, які можуть бути розглянуті в порядку, зазначеному в ст.105, ст. 420 або ст. 626. Положення ст. 118 § 1 і 2 застосовуються.
Ст. 448. § 1. Про прийняття апеляції повідомляється прокурор, захисники та адвокати, а також сторони, після чого матеріали негайно передаються до апеляційного суду.
§ 2. До повідомлення повинна додаватися копія апеляції для протилежної сторони, якщо тільки справа не проходила в закритому засіданні у зв’язку із захистом секретної інформації, яка кваліфікується як “секретна” або “цілком секретна”.
Ст. 449. § 1. Апеляційний суд розгляне справу на слуханні, а у випадках, передбачених законом, – на засіданні.
§ 2. Якщо підготовчий розгляд завершився у формі розслідування, як і у справах з приватним обвинувачем, то Апеляційний суд виносить рішення на слухання одноосібно, за винятком випадків, коли оскаржене рішення суд першої інстанції виніс в іншому складі, ніж у складі одного судді.
Ст. 449а § 1. Якщо це необхідно для належного вирішення справи, Апеляційний суд, до винесення рішення, може повернути матеріали справи до суду першої інстанції з метою доповнення обґрунтуванням рішення, одночасно зазначивши питання, які слід доповнити обґрунтуванням. Ці питання можуть стосуватися доповнення обсягу обґрунтування іншими частинами вироку у випадках, зазначених у ст. 423 § 1а.
§ 2. Для доповнення обґрунтування, положення, що стосуються підготовки, вручення та оскарження обґрунтування рішення, застосовуються відповідно.
§ 3. Сторона, яка подала апеляцію, може доповнити її протягом 14 днів з дня вручення доповненого обґрунтування.
Ст. 450. § 1. Участь прокурора та захисників у слуханнях передбачених ст.79 та ст. 80, є обов’язковою.
§ 2. Участь у слуханнях інших сторін, їх адвокатів та захисників у випадках, не зазначених у § 1, є обов’язковою, якщо голова суду або суд вважатиме це необхідним.
§ 3. Неявка сторін, адвокатів або довірених осіб, належним чином повідомлених про дату слухання, не перешкоджає розгляду справи, якщо тільки їх участь не є обов’язковою.
Ст. 451. Апеляційний суд за заявою обвинуваченого, позбавленого волі, поданою протягом 7 днів з дати вручення повідомлення про прийняття апеляції, виносить постанову доставити його на слухання, якщо тільки суд не вважатиме достатньою присутність захисника. Заява, подана після закінчення терміну, підлягає розгляду, якщо це не викликає необхідності відкласти слухання. Обвинувачений повинен бути проінформований про право подачі такої заяви. Якщо суд приймає рішення не викликати обвинуваченого на слухання у якого немає захисника, то суд, голова суду або судовий секретар призначають державного захисника.
Ст. 452. § 1. (скасовано)
§ 2. Апеляційний суд відхиляє застосування доказів, якщо:
1) отримання свідчень цим судом було б безглуздим з причин, зазначених у ст. 437 § 2, друге речення;
2) докази не були представлені суду першої інстанції, незважаючи на те, що заявник міг послатися на них, або доводиться обставина, котра стосується нового факту, який не був предметом розгляду в суді першої інстанції.
§ 3. Заява про надання доказів не може бути відхилена згідно з § 2, пункт 2, якщо обставини, що повинні бути доведені в рамках розгляду справи апеляційним судом, є істотними для визначення того, чи було скоєно заборонену дію, чи є це злочином і було скоєно заборонену дію при умовах, зазначених у ст. 64 або ст. 65 Кримінального кодексу; чи існують умови для винесення рішення про перебування у психіатричному закладі на підставі ст. 93g Кримінального кодексу.
Ст. 453. § 1. Апеляційний суд починається з усного звіту, в якому суддя-доповідач подає хід і результати попереднього розгляду, зокрема, зміст оскаржуваного судового рішення, тверджень і апеляцій, а також питання, які необхідно вирішити з відомствами. При необхідності зачитуються окремі частини з актів справи.
§ 1а. Якщо на слухання з’явилися тільки учасники розгляду, суд може на прохання або за згодою присутніх сторін відмовитися від надання усного звіту. Якщо на слухання ніхто не з’явився, суд може утриматися від усного звіту. У цих випадках судовий розгляд починається з оголошення рішення про відмову від усного звіту.
§ 2. Сторони можуть давати пояснення, заяви та прохання усно або в письмовій формі; подані в письмовій формі заяви підлягають зарахуванню, при цьому застосовується положення ст. 394.
§ 3. Голова суду надає слово учасникам процесу, це передбачено ст. 406 § 1, в установленому ними порядку, спочатку надавши слово заявнику. Обвинуваченому та його захиснику не може бути відмовлено у виступі після виступів інших учасників процесу.
Ст. 454. § 1. Апеляційний суд не може визнати винним обвинуваченого, який був виправданий в першій інстанції або щодо якого провадження було припинено в першій інстанції.
§ 2. (скасовано)
§ 3. (скасовано)
Ст. 455. Не змінюючи фактичних висновків, Апеляційний суд виправляє помилкову правову кваліфікацію, незалежно від апеляції та висунутих звинувачень. Підвищення юридичної кваліфікації на шкоду обвинуваченому може відбутися тільки в тому випадку, якщо була подана апеляція.
Ст.455а. Вирок не може бути скасований з тієї причини, що його обґрунтування не відповідає вимогам, зазначеним у ст. 424.
Ст. 456. Суд апеляційної інстанції ухвалює рішення залишити в силі, скасувати або змінити рішення суду першої інстанції.
Ст. 457. § 1. Обґрунтування рішення має бути складено протягом 14 днів.
§ 2. Якщо суд змінює або залишає в силі оскаржуваний вирок, обґрунтування такого рішення складається на прохання сторони, якщо тільки не було представлено особливу думку. Положення ст. 422 і ст. 423 застосовується відповідно.
§ 3. В обґрунтуванні має бути зазначено, чим керувався суд при винесенні рішення і чому твердження та висновки апеляції були визнані судом обґрунтованими або необґрунтованими.
Ст. 458. Положення, що стосуються провадження у суді першої інстанції, застосовуються відповідно до провадження в апеляційному суді, якщо положення цієї глави не передбачають іншого.

Глава 50
Скарги та заперечення

Ст. 459. § 1. Скарга може бути подана на судовий наказ, що закриває шлях до рішення, якщо законом не передбачено інше.
§ 2. Скарга може бути подана також на заходи безпеки та інші положення у випадках, передбачених законом.
§ 3. Подати скарги мають право сторони, а також особи, на яких прямо поширюється дія положення, якщо законом не передбачено інше.
Ст. 460. Скарга або заперечення повинні бути подані протягом 7 днів з дня оголошення рішення, а якщо закон вимагає вручення рішення, то з дня його вручення. Це також відноситься до скарги на рішення про витрати або оплати, що міститься в судовому рішенні; однак, якщо заявник подає клопотання про підготовку в письмовій формі обґрунтувань вироку, скарга може бути подана протягом терміну, передбаченого для подачі апеляції.
Ст. 461. § 1.До скарги на рішення, яким завершується процедура, додається відповідна кількість копій для осіб, яких стосується рішення, що підлягає оскарженню. Ці копії негайно передаються особам.
§ 2. Про подання скарги на положення, інше ніж зазначено в § 1, а також про подання заперечень повідомляються особи, яких стосується положення, що підлягає оскарженню.
Ст. 462. § 1. Якщо інше не передбачено законом, скарга не призупиняє виконання постанови, що підлягає оскарженню; однак суд, який їх виніс, або суд, призначений для розгляду скарги, може призупинити виконання рішення.
§ 2. Відмова від призупинення не вимагає обґрунтування.
Ст. 463. § 1. Суд, на постанову якого була подана скарга, може взяти її до уваги, якщо він виносить рішення в тому ж складі, в якому виніс постанову; в інших випадках голова суду негайно передає скаргу разом з матеріалами або необхідними копіями з матеріалів справи до суду, призначений для розгляду скарги.
§ 2. Скарга на постанову про тимчасовий арешт та майнову заставу повинна бути передана на розгляд протягом 48 годин.
Ст. 464. § 1. Сторони, захисники та представники мають право взяти участь у засіданні Апеляційного суду, що розглядає скаргу на постанову про припинення розгляду, на постанову про запобіжний захід, крім попереднього висновку, на постанову про безпеку та про затримання. Вони мають право брати участь у засіданні суду апеляційної інстанції також у тому випадку, якщо мали право брати участь у засіданні суду першої інстанції.
§ 2. В інших випадках Апеляційний суд може дозволити сторонам, адвокатам або представнику брати участь у засіданні.
§ 3. (скасовано)
Ст. 465. § 1. Положення про скарги на судові рішення застосовуються відповідно і до скарг на постанови прокурора, а також ведучого підготовче провадження.
§ 2. Рішення прокурора може бути оскаржене в суді, що розглядає справу, якщо законом не передбачено інше.
§ 2а. У справах приватного обвинувачення скарга на рішення прокурора про відмову в порушенні або припинення підготовчого провадження визнається вищим прокурором, якщо рішення було винесено за відсутності суспільної зацікавленості в судовому переслідуванні злочинця.
§ 3. Скарга на рішення особи, яка веде підготовче провадження, якщо вона не є прокурором, визнається прокурором, який контролює провадження.
Ст. 466. § 1. Положення про заперечення та скарги на постанови застосовуються відповідно до заперечень та скарг на розпорядження.
§ 2. Скаргу на розпорядження голови визнає Апеляційний суд.
Ст. 467. § 1. Положення цієї глави застосовуються відповідно до положень, передбачених законом про скарги на дії або бездіяльність.
§ 2. Визнаючи правомірність скарги, Апеляційний суд визначає невідповідність дій закону або відсутність дій і визначає, що має бути зроблено особливо для усунення наслідків порушення та запобігання подібних порушень в майбутньому, а також вживає інших заходів, передбачених законом.

 

Поделитесь этой статьей:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує «cookies» для надання послуг. Подальше використання сайту означає, що ви погоджуєтеся на їх використання.OkЧитати далі