Масова еміграція громадян пострадянських країн на територію Республіки Польща не могла залишитися без уваги.
Еміграція торкнулася також і судової системи Польщі.
Часто іноземні громадяни потребують юридичної консультації, представлення своїх інтересів або правового захисту.
Саме тому, ми, Адвокатська фірма Кацпшак Ковалак, вирішили розмістити в цьому блозі перекладений на українську мову Цивільний процесуальний кодекс Республіки Польщі, завдяки якому ви можете ознайомитися зі своїми правами зрозумілою мовою.
Прошу звернути увагу, що переклад має творчий характер (здійснено за допомогою польських юристів та українського адвоката) і не є нормативно-правовим актом, а лише текстом. Даний переклад є авторським, всі права належать адвокатській фірмі Кацпшак Ковалак. Якщо ви хочете використати даний авторський текст, необхідно отримати на це нашу згоду.
У даній статті йдеться про судовий розгляд, докази, покази свідків (Ст.235-309). З усіма іншими положеннями польського Цивільного процесуального кодексу можна буде більш детально ознайомиться в наступних статтях нашого блогу.
Глава 2. Судовий розгляд
1 Загальні положення
Ст. 235. § 1. Розгляд доказів відбувається в суді, якщо це не суперечить характеру доказів. У деяких випадках суд доручає розгляд доказів одному зі своїх членів (призначений суддя), або іншому суду.
§ 2. Якщо характер доказу не суперечить цьому, суд може прийняти рішення здійснювати розгляд доказів з використанням технічних пристроїв, що дозволяють здійснювати цю дію на відстані.
§ 3. Міністр юстиції встановлює своєю постановою типи пристроїв і технічних засобів, що дозволяють розглядати докази на відстані, спосіб використання таких пристроїв та засобів, а також спосіб зберігання, відтворення і копіювання записів, з урахуванням необхідності відповідного захисту зображення або звуку від втрати доказів, їх спотворення або несанкціонованого оприлюднення.
Ст. 235.1. У заяві про надання доказів сторона зобов’язана вказати, яким чином докази будуть надані суду та на які факти вказують.
Ст. 235.2. § 1. Суд може не брати до уваги докази:
1) пред’явлення яких унеможливлює положення кодексу;
2) які мають довести незаперечний факт, що не має відношення до вирішення справи;
3) непридатні для підтвердження конкретного факту;
4) які неможливо розглянути;
5) спрямовані лише на продовження розгляду;
6) коли заява сторони не відповідає вимогам ст. 235.1, а сторона, попри прохання усунути недоліки, це не зробила.
§ 2. У випадку коли суд не бере до уваги докази, він виносить ухвалу, в якій вказує правову підставу цього рішення.
Ст. 236. § 1. В ухвалі про допущення доказів суд повинен зазначити докази та факти, які мають бути доведені, а також якщо необхідно та можливо, дату та місце збору доказів.
§ 2. Якщо сторона зажадала видачі ухвали про допущення доказів, достатньо послатися на її заяву в ухвалі.
§ 3. Доручаючи судді чи суду збір доказів, суд, що виносить рішення, призначає цього суддю або суд. Якщо дата чи місце збору доказів не зазначені, призначений суддя чи суд зазначить це.
Ст. 237. Неявка сторін не перешкоджає розгляду доказів, якщо присутність сторін або однієї з них не виявиться необхідною.
Ст. 238. § 1. Протокол складений відповідно до ст. 157 § 11, в якому описується хід провадження за поданням та розглядом доказів призначеним суддею або судом, підписується, крім судді та помічника судді, допитаними особами та сторонами, якщо вони присутні на провадженні.
§ 2. Відмова чи неможливість підписання зазначається у протоколі.
Ст. 239. Призначений суддя і суд мають такі ж права в рамках довіреної їм справи щодо розгляду доказів як голова суду та суд уповноважений виносити рішення у справі. На їх недоліки сторони можуть звернути увагу суду не пізніше, ніж на найближчому слуханні.
Ст. 240. § 1. Суд не пов’язаний своєю ухвалою про докази та може залежно від обставин скасувати або змінити її. Призначений суддя та суд можуть доповнити, на прохання сторони, постанову суду, який виносить вирок, заслухавши нових свідків за фактами, зазначеними у цій постанові.
Ст. 241. Суд, який виносить вирок, може розпорядитися про повторення або доповнення доказового провадження.
Ст. 242. Якщо судовий розгляд зіштовхуються з перешкодами невизначеної тривалості, суд може визначити термін, після якого доказ може бути поданий лише в тому випадку, якщо це не призведе до затримки розгляду справи.
Ст. 242.1. Сторона, яка запросила виклик свідка, експерта або іншої особи на слухання, повинна докласти зусиль для того, щоб ця особа з’явилася у призначений час та у призначене місце, зокрема, повинна повідомити її про обов’язок, час та місце явки.
Ст. 242.2. § 1. Коли закон передбачає прийняття присяги від особи, яка постає перед судом, її може отримати лише суд або призначений суддя.
§ 2. Особі, яка у даному випадку вже давала присягу, її згадують при діях з її участю, при виникненні необхідності присягу можна повторити.
Ст. 243. Збереження докладних положень про докази не потрібно щоразу, коли закон передбачає обґрунтування, а не доказ.
2 Документи
Ст. 243.1. Ці положення застосовуються до документів, що містять текст, що дозволяє визначити їх власників.
Ст. 243.2. Документи, що перебувають у матеріалах справи або додаються до них, є доказами без винесення окремого положення.
Ст. 244. § 1. Офіційні документи, складені у встановленій формі призначеними для цієї мети державними органами та іншими органами в рамках їхньої діяльності, є свідченням того, що в них офіційно засвідчено.
§ 2. Положення § 1 застосовується відповідно до офіційних документів, складених організаціями, не згаданими в § 1, у рамках завдань, покладених на них законом у галузі державного управління.
Ст. 245. Приватний документ, складений у письмовій чи електронній формі, є доказом того, що особа, яка його підписала, зробила заяву, яка міститься в документі.
Ст. 246. Якщо закон або угода сторін вимагає для здійснення правової дії збереження письмової форми, докази від свідків або заслуханих сторін у справі між учасниками цієї дії допустимі, якщо документ, що містить дію, був загублений, знищений або взятий третьою особою, і якщо письмова форма була збережена тільки з метою доказу, в тому числі у випадках, передбачених Цивільним кодексом.
Ст. 247. Докази свідків або заслуховування сторін на підставі документа щодо судового позову можуть бути допущені між учасниками цього позову тільки в тих випадках, коли вони не призводять до обходу положень.
Ст. 248. § 1. Кожен зобов’язаний за постановою суду в зазначену дату і місце надати документ, що знаходиться в його розпорядженні, який є доказом факту, суттєвого для вирішення справи, якщо тільки цей документ не містить секретну інформацію.
Ст. 248. § 1. Кожен зобов’язаний за постановою суду в зазначену дату і місце надати документ, що знаходиться в його розпорядженні, який є доказом факту, суттєвого для вирішення справи, якщо тільки цей документ не містить секретну інформацію.
§ 2. Вищезгадане зобов’язання може бути скасоване, якщо особа, яка через обставини, що охоплюються змістом документа, відмовлятися від надання свідчень як свідок або має документ від імені третьої особи, яка може з тих самих причин заперечити проти подання документа. Однак навіть у цьому випадку у наданні документа не може бути відмовлено, якщо документ виданий на користь сторони, яка вимагає прийняття та розгляду доказів.
Ст. 249. § 1. У випадках, що стосуються комерційного або промислового підприємства, якщо одна зі сторін посилається на звіти та документи підприємства, вони повинні бути представлені суду.
§ 2. Коли виникають значні труднощі з наданням звітів суду, суд може перевірити їх на місці або доручити призначеному судді перевірити та підготувати необхідні виписки.
Ст. 250. § 1. Якщо документ знаходиться у файлах органів або організацій, зазначених у ст.244 § 1 і 2, достатньо надати офіційно завірену копію або витяг з документа, виданого цим органом або організацією. Суд запросить копію або виписку з відповідного документу, якщо сторона не може отримати її сама.
§ 2. Коли суд визнає за необхідне переглянути оригінал документа, він може розпорядитися, щоб він був доставлений на слухання, або його перегляне на місці призначений суддя або весь склад суду.
Ст. 251. За необґрунтовану відмову від надання документа третьою особою суд, вислухавши її та сторони щодо обґрунтованості відмови, може засудити третю особу до штрафу. Третя особа має право вимагати відшкодування витрат, пов’язаних з наданням документа.
Ст. 252. Сторона, яка заперечує достовірність офіційного документа або стверджує, що заяви органу, що міститься в ньому, від якого цей документ виходить, суперечать істині, повинна це довести.
Ст. 253. Якщо сторона заперечує автентичність приватного документа або стверджує, що заява особи, яка підписала його, від неї не виходить, вона зобов’язана довести ці заперечення. Однак, якщо спір стосується приватного документа, що виходить від особи, яка не є протилежною стороною в справі, правдивість документа повинна бути доведена стороною, яка бажає його використовувати.
Ст. 254. § 1. Перевірка достовірності документа може бути проведена за участю експерта.
§ 1.1. Справжність почерку може бути перевірена шляхом порівняння почерку на сумнівному документі з почерком тієї ж людини на інших, безсумнівно, достовірних документах. Суд за необхідності може викликати людину, від якої надійшов лист, для перевірки її почерку.
§ 2. Від обов’язку надати зразок почерку звільняється будь-хто, хто може відмовитися від надання свідчень у якості свідка.
§ 2.1. Суд у разі необхідності може зажадати від особи, яка написала документ в електронній формі, надати носій даних ІТ, на якому був збережений документ.
§ 2.2. Від обов’язку надавати інформаційний носій з даними звільняється той, хто може відмовитися давати свідчення.
§ 3. Суд може застосувати до третьої особи, яка не виконала судові накази, винесені відповідно до попередніх пунктів, ті ж примусові заходи, що і до свідків.
§ 4. Третя особа може нарівні зі свідком вимагати відшкодування необхідних витрат, пов’язаних з явкою до суду або наданням ІТ-носія даних, а також відшкодування втрати заробітку.
Ст. 255. Сторона, яка недобросовісно чи безрозсудно висунула звинувачення, передбачені ст. 252 та 253, карається штрафом.
Ст. 256. Суд може вимагати, щоб документ написаний іноземною мовою було перекладено присяжним перекладачем.
Ст. 257. Суд оцінить, виходячи з обставин конкретної справи, чи залишається документ в силі, незважаючи на будь-які закреслення, подряпини або інші пошкодження, і в якій мірі.
3 Показання свідків
Ст. 258. (скасовано)
Ст. 259. Свідками не можуть бути:
1) особи, не здатні сприймати чи повідомляти свої спостереження;
2) військові та посадові особи, які не звільнені від збереження секретної інформації, віднесеної до «закритої» або «конфіденційної», та особи, зобов’язані зберігати таємницю Генеральної прокуратури Республіки Польща, якщо їх свідчення будуть пов’язані з її порушенням;
3) законодавчі представники сторін та особи, які можуть бути допитані як сторони, що мають судові повноваження;
4) співучасники.
Ст. 259.1. Медіатор не може бути свідком фактів, які він дізнався у зв’язку з медіацією, якщо сторони не звільняють його від обов’язку зберігати конфіденційність медіації.
Ст. 260. Співучасник спору, який є єдиним співучасником, може бути свідком фактів, що стосуються лише іншого співучасника.
Ст. 261. § 1. Ніхто не може відмовитися від свідчень, за винятком подружжя сторін, їхніх родичів по прямій лінії, нащадків, братів і сестер, а також усиновлених дітей. Право відмовитися від свідчень зберігається після розірвання шлюбу чи розірвання відносин усиновлення.
§ 2. Свідок може відмовитися відповідати на поставлене йому питання, якщо свідчення можуть піддати його або його родичів, згаданих у попередньому абзаці, кримінальній відповідальності, ганьбі або серйозному і прямому матеріальному збитку, або якщо свідчення будуть пов’язані з порушенням професійної таємниці. Священнослужитель може відмовитися давати свідчення щодо довірених йому фактів на сповіді.
Ст. 262. При виклику свідка суд вказує в повістці ім’я, прізвище та місце проживання особи, що викликає, а також місце і час засідання, найменування сторін та предмета справи, а також коротку основу законів про покарання за порушення обов’язків свідка, про відшкодування необхідних витрат, пов’язаних з явкою до суду, і про компенсацію втрати заробітку.
Ст. 263. Свідок, який не може з’явитися на виклик через хворобу, інвалідність або іншу непереборну перешкоду, повинен бути допитаний за місцем його перебування.
Ст. 264. Порядок допиту свідків визначає голова. Свідки, які ще не дали свідчень, не можуть бути присутніми під час заслуховування інших свідків.
Ст. 265. § 1. Суд може використовувати послуги перекладача для заслуховування свідка, який недостатньо володіє польською мовою.
§ 2. До перекладачів застосовують відповідно положення про експертів. Працівник судових органів може виконувати обов’язки перекладача без присяги, посилаючись на професійну присягу.
Ст. 266. § 1. Перед тим, як заслухати свідка, його попереджають про право відмовитися від надання свідчень та про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень.
§ 2. Слухання починається з того, що свідкові задають питання про його особистість та ставлення до сторін.
§ 3. Якщо свідок повинен свідчити, він складає присягу після того, як його проінструктую про значення цієї дії.
Ст. 267. Неповнолітні свідки молодше сімнадцяти років і особи, засуджені за надання неправдивих свідчень, не дають присягу. Інші свідки за згодою сторін можуть бути звільнені судом від присяги.
Ст. 268. Формулювання присяги наступне: “усвідомлюючи значення своїх слів і свою відповідальність перед законом, я урочисто клянуся, що скажу правду, не приховуючи нічого з того, що мені відомо”.
Ст. 269.§ 1. Свідок дає присягу, повторюючи за суддею або зачитуючи вголос текст, при цьому всі – крім суддів – стоять.
§ 2. Німі та глухі дають присягу, підписуючи її текст або за допомогою експерта.
Ст. 270. (скасовано)
Ст. 271. § 1. Свідок дає свідчення усно, починаючи з відповідей на запитання голови, що і з якого джерела йому відомо у справі, після чого судді та сторони можуть ставити йому запитання.
§ 2. Німі та глухі дають свідчення у письмовій формі або за допомогою експерта.
Ст. 271.1. Свідок дає письмові свідчення, якщо суд так вирішить. У цьому випадку свідок дає присягу, підписуючи текст присяги. Свідок зобов’язаний представити текст показань в призначений судом термін. Положення ст. 165 § 2, ст. 274 § 1 та ст. 276 застосовуються відповідно.
Ст. 272. Свідки, свідчення яких суперечать один одному, можуть бути опитані додатково.
Ст. 272.1. Якщо суд сумнівається у спроможності свідка сприймати або повідомляти спостереження, він може розпорядитися, щоб свідок був заслуханий за участю досвідченого лікаря чи психолога, а свідок не може заперечувати проти цього.
Ст. 273. § 1. Показання свідка після запису до протоколу, складеного відповідно до ст. 157 § 11, будуть йому зачитані та відповідно до обставин на підставі його зауважень доповнені та виправлені.
§ 2. Свідок може піти з суду не раніше ніж після отримання на це дозволу голови.
Ст. 274. § 1. За невиправдану неявку суд засуджує свідка до штрафу, потім викликає його знову, а якщо він не з’явиться, суд призначить йому додатковий штраф і може вимагати примусово доставити його на допит.
§ 2. Положення попереднього пункту застосовується відповідно до свідка, який залишив допит без дозволу голови.
Ст. 275. Свідок може виправдати свою неявку протягом тижня з дня вручення йому наказу про накладення штрафу або на перших зборах, на які він був викликаний. У разі обґрунтування неявки суд звільняє свідка від штрафу.
Ст. 276. § 1. За необґрунтовану відмову від надання свідчень чи складення присяги суд, вислухавши присутні сторони щодо обґрунтованості відмови, призначає свідку штраф.
§ 2. Незалежно від вищезгаданого штрафу суд може ухвалити заарештувати свідка на строк, що не перевищує одного тижня. Суд скасовує арешт, якщо свідок дає свідчення або присягу, або якщо справа була завершена в інстанції, де докази цього свідка були взяті до уваги.
Ст. 276.1. У разі неправомірних дій солдата на дійсній військовій службі, за винятком територіальної військової служби, яка виконується за обов’язком, про які йдеться у ст. 274 та ст. 276, суд замість того, щоб засудити солдата до штрафу, просить командира військової частини, де він служить, притягнути його до дисциплінарної відповідальності.
Ст. 277. Свідок має право вимагати відшкодування необхідних витрат, пов’язаних із явкою до суду, а також компенсації за втрату заробітку. Голова може надати свідкові аванс на оплату проїзду та проживання за місцем слухання.
4 Оцінка експертів
Ст. 278. § 1. У випадках, які потребують спеціальної оцінки, суд, вислухавши запити сторін про кількість експертів та їх вибір, може викликати одного або кількох експертів, щоб дізнатися про їхню думку.
§ 2. Суд, який виносить остаточне рішення, може надати призначеному судді або суду право обирати експерта. § 3. Суд визначає, чи оцінка експерта повинна бути представлена усно або письмово.
Cт. 278.1. Суд може приймати докази із висновку, підготовленого на запит державного органу, в інших судових процесах.
Ст. 279 (скасовано)
Ст. 280. Особа, яку призначено експертом, може відмовитися від покладеного на неї обов’язку з причин, що дають свідку право відмовитися від надання свідчень, а також через перешкоду, яка заважає їй дати свій висновок.
Ст. 281. § 1. Доти, доки діяльність експерта не буде завершена, сторона може вимагати його виключення з тих самих причин, з яких може бути виключений суддя. Коли сторона вимагає виключення експерта після того, як він розпочав свою діяльність, вона зобов’язана довести, що причина виключення виникла пізніше або вона не була відома раніше.
§ 2. Про виключення експерта вирішує суд, який веде справу після заслухання сторін та експерта. Від заслуховування сторін або експерта можна відмовитись, якщо це призведе до надмірної затримки у розгляді справи.
Ст. 282. § 1. Перед початком роботи експерт дає клятву в наступному формулюванні: “Усвідомлюючи значення моїх слів та свою відповідальність перед законом, я урочисто клянуся, що виконуватиму свої обов’язки довірені мені з усією старанністю та неупередженістю”.
§ 1.1. Експерт, якому доручено підготувати письмовий висновок, може подати клятву, підписавши її текст, що додається до експертної оцінки.
§ 1.2. Клятва не береться з експерта, внесеного до списку судових експертів.
§ 2. Крім того, до клятви експертів застосовуються такі ж положення, що й до клятви свідків.
Ст. 283. (скасовано)
Ст. 284. Суд може розпорядитися, щоб експерту надали, якщо це необхідно, матеріали справи або предмет перевірки, а також розпорядитися, щоб він був присутнім або брав участь у зборі та розгляді доказів.
Ст. 285. § 1. Думка експерта має містити обґрунтування.
§ 2. Експерти можуть подати загальну оцінку. § 3. Якщо експерт поки що не може дати обґрунтовану оцінку, суд призначає додатковий термін для її надання.
Ст. 286. Суд може вимагати усного чи письмового доповнення до висновку або його пояснення, а також додаткового висновку від того самого чи інших експертів.
Ст. 287. За необґрунтовану неявку, необґрунтовану відмову давати клятву чи висновок, а також за невиправдану затримку надання висновку суд засуджує експерта до штрафу.
Ст. 288. § 1. Експерт має право вимагати оплату за явку до суду та виконану роботу, а також на відшкодування витрат.
§ 2. Голова може надати експерту аванс на покриття витрат. § 3. Якщо висновок є неповним або незрозумілим, рішення про оплату послуг експерта та відшкодування витрат приймається після його доповнення або пояснення.
Ст. 289. Крім того, для виклику та допиту експертів застосовуються закони про свідків, за винятком законів про примусове залучення.
Ст. 290. § 1. Суд також може запросити висновок науково-дослідного інституту. Суд може вимагати від інституту надати додаткові письмові або усні пояснення, а також може вимагати подання додаткового висновку від того чи іншого інституту.
§ 2. В експертній оцінці інституту повинні бути зазначені особи, які проводили дослідження та склали висновок.
§ 3. Суд може вимагати усного або письмового доповнення до висновку або його пояснення, а також додаткового висновку від того чи іншого науково-дослідного інституту.
§ 4. Якщо висновок складено науково-дослідним інститутом, його усне доповнення чи пояснення, або додатковий висновок має бути поданий особою, призначеною цим інститутом. Однак суд може розпорядитися, щоб на слухання для подання усних доповнень або пояснень до висновку або додаткового висновку з’явилася особа, яка підготувала висновок від імені інституту.
§ 5. Сторона може вимагати виключення особи, призначеної для написання наукового висновку. Положення ст. 281 застосовується відповідно.
Ст. 290.1. З питань сім’ї та піклування суд може запросити оцінку колегії судових спеціалістів. До оцінки колегії застосовуються відповідно положення про оцінку наукового або науково-дослідного інституту. Ст. 291. Науково-дослідний інститут може вимагати оплату за виконану роботу та за явку своїх представників.
5 Огляд
Ст. 292. Суд може призначити огляд та перевірку без або за участю експертів, а за необхідності також одночасно з допитом свідків.
Ст. 293. Положення про обов’язок пред’явити документ застосовуються відповідно до пред’явлення предмета перевірки. Якщо предмет дозволяє і це не пов’язане зі значними витратами, предмет перевірки має бути доставлений до суду.
Ст. 294. Якщо предмет огляду та перевірки знаходиться у володінні третьої сторони, то перевірка повинна проводитись у місці, де знаходиться об’єкт. Третя особа має бути викликана для перевірки та зобов’язана надати доступ до предмета.
Ст. 295. § 1. Третя особа протягом трьох днів з моменту отримання повістки може з поважних причин вимагати від суду скасування огляду та перевірки.
§ 2. До розгляду клопотання третьої особи суд не розпочне огляд.
Ст. 296. На третю особу, яка без поважних причин не виконала розпорядження суду щодо огляду та перевірки, суд накладає штраф.
Ст. 297. Третя особа, викликана для огляду, має право вимагати відшкодування необхідних витрат, пов’язаних із явкою до суду, та компенсації втрати заробітку нарівні зі свідком, а також відшкодування витрат, пов’язаних із доставленням предмета перевірки.
Ст. 298. Огляд особи може проводитись лише за її згоди.
6 Слухання сторін
Ст. 299. Якщо після вичерпання доказових засобів або при їх відсутності залишилися незрозумілі факти, що мають відношення до врегулювання справи, суд для з’ясування цих фактів може взяти докази з допиту сторін.
Ст. 300. § 1. Що стосується юридичної особи, то суд заслуховує осіб, які належать до органу, уповноваженого її представляти, і вирішує, чи слід заслуховувати всіх цих осіб або лише деяких з них.
§ 2. Відносно Державного казначейства, суд може заслуховувати у якості сторони осіб, призначених представляти державну організаційну одиницю, з діяльністю якої пов’язаний позов, або інших зазначених осіб.
Ст. 301. Якщо прокурор або неурядова організація порушують позов щодо призначеної особи, ця особа повинна бути заслухана як позивач, навіть якщо вона не приєдналася до справи.
Ст. 302. § 1. Коли з фактичних або юридичних причин можна допитати стосовно спірних обставин тільки одну сторону, суд оцінить, чи слід все-таки допитати цю сторону або ж цей доказ опустити повністю.
§ 2. У справах осіб, які перебувають під батьківською опікою або піклуванням, на бажання суду заслуховують або саму сторону, або її законного представника, або двох.
Ст. 303. Суд спочатку заслуховує сторони, не приймаючи клятви. Якщо цей допит не виявить достатніх фактів, суд може допитати за своїм вибором одну зі сторін ще раз, попередньо отримавши від неї клятву. Допит однієї зі сторін щодо певного факту з отриманням від неї клятви не виключає проведення такого допиту іншої сторони щодо іншого факту.
Ст. 304. Перш ніж приступити до слухання, суд повідомляє сторони про те, що вони зобов’язані свідчити правду і що відповідно до обставин вони можуть бути допитані знову після того, як дадуть клятву. Перш ніж прийняти клятву, суд повідомляє сторону про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення. Крім того, положення про свідків, за винятком положень про примусові заходи, застосовуються відповідно до заслуховування сторін та принесення клятви.
7 Інші докази
Ст. 305. Суд може прийняти як доказ груповий аналіз крові.
Ст. 306. Збір крові для дослідження може проводитися тільки за згодою особи, чия кров повинна бути взята, а якщо ця особа молодше тринадцяти років або повністю недієздатна, — за згодою її законного представника, опікуна.
Ст. 307. § 1. Для отримання доказів по груповому аналізу крові суд просить експерта взяти кров, досліджувати її та представити звіт результату аналізу.
§ 2. У протоколі групового аналізу крові повинно бути зазначено, чи були належним чином перевірені особи, у яких бралася кров, і як проводився аналіз. Звіт повинен бути підписаний особою, яка проводила дослідження, а якщо кров була взята іншою людиною, здача крові повинна бути підтверджена його підписом.
§ 3. Забір крові та відправлення її до інституту, про який йдеться у ст. 290, може бути доручено експерту за місцем проживання сторін або місцезнаходженням суду.
Ст. 308. Докази документів, крім згаданих у ст. 243.1, зокрема, що містять запис зображення, звуку або зображення та звуку, суд проводить, застосовуючи відповідно положення про докази.
Ст. 309. Спосіб отримання доказів за допомогою інших доказів, ніж ті, які згадані у попередніх статтях, визначається судом відповідно до їх характеру, застосовуючи відповідно положення про докази.