На цю статтю мене надихнули справи пов’язані з презумпцією батьківства (маю я їх досить багато, але в цих справах найбільш потерпілою є (чомусь ?) дитина).
Спочатку розглянемо ймовірну ситуацію на прикладі:
01.10.2020 рішенням українського суду (яке набрало чинності) було розлучено двох громадян України. 01.11.2020 року жінка народила на території Польщі дитину від іншого чоловіка з яким не перебувала в зареєстрованому шлюбі. У свідоцтві про народження, виданому польським РАЦСом, батьком вказано колишнього чоловіка.
Звісно перше питання – Чому батьком записали колишнього чоловіка, якщо чоловік та жінка розведені?
Як в польському праві, так й в українському праві діє поняття «Презумпції батьківства».
Варто почати від самого поняття «презумпція». Презумпція – це припущення, яке вважається істинним до тих пір, поки хибність такого припущення не буде безперечно доведена.
Згідно зі ст. 122 СК України – Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою
- Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Аналогічне положення ст. 62 Кодексу родинного та опікунського Польщі – презумпція батьківства чоловіка матері
- 1. Якщо дитина народилася під час шлюбу або до закінчення трьохсот днів з моменту його припинення або анулювання, передбачається, що він від чоловіка матері. Ця презумпція не застосовується, якщо дитина народилася через триста днів після постанови про розлуку.
- 2. Якщо дитина народилася до трьохсот днів з моменту розірвання або розірвання шлюбу, але після того, як мати вступила в другий шлюб, передбачається, що він від другого чоловіка. Ця презумпція не відноситься до випадку, коли дитина народилася після процедури дітонародження з медичною допомогою, на яку погодився перший чоловік матері.
(art. 62 KRO – Domniemanie ojcostwa męża matki
- 1. Jeżeli dziecko urodziło się w czasie trwania małżeństwa albo przed upływem trzystu dni od jego ustania lub unieważnienia, domniemywa się, że pochodzi ono od męża matki. Domniemania tego nie stosuje się, jeżeli dziecko urodziło się po upływie trzystu dni od orzeczenia separacji.
- 2. Jeżeli dziecko urodziło się przed upływem trzystu dni od ustania lub unieważnienia małżeństwa, lecz po zawarciu przez matkę drugiego małżeństwa, domniemywa się, że pochodzi ono od drugiego męża. Domniemanie to nie dotyczy przypadku, gdy dziecko urodziło się w następstwie procedury medycznie wspomaganej prokreacji, na którą wyraził zgodę pierwszy mąż matki.)
Тобто якщо дитина народиться протягом 10 місяців (як вказано в законодавстві України) чи протягом 300 днів (як становить право польське) у матері, яка була розлучена й мати не є в новому зареєстрованому шлюбі, то батьком дитини записується колишній чоловік матері дитини.
Ця норма була покликана захищати інтереси дитини, щоб не було дітей, які не мали вписаних у свідоцтво про народження батька.
Що ж робити в такій ситуації?
Українське право родинне, передбачає декілька можливостей:
1) Згідно зі ст. 122 ч. 3 СК України – Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.
Тобто, мати дитини, її колишній чоловік та справжній батько дитини можуть прийти до РАЦСу й подати спільну заяву від кого походить дитина й керівник РАЦСу видасть відразу свідоцтво про народження дитини з зазначенням справжнього батька дитини. При цьому не має потреби подавати позовну заяву до суду, процедура проводиться в спрощеному порядку.
2) Якщо ж згоди між сторонами не має батько дитини або мати дитини мають право подати позовну заяву до українського суду про визнання батьківства (ст. 128 СК України) або колишній чоловік подає позову заяву про викреслення його зі свідоцтва про народження (ст. 136 СК України).
Право польське передбачає, що на підставі ст. 62 § 3 Кодексу родинного та опікунського Польщі – Презумпція батьківства може бути спростована тільки в результаті позову про відмову від батьківства. (§ 3. Domniemania powyższe mogą być obalone tylko na skutek powództwa o zaprzeczenie ojcostwa.)
Тобто, лише через польський суд. Позовну заяву може подати – мати дитини, особа яка вписана батьком дитини або прокурор в інтересах дитини.
Отже, польське право дозволяє подати лише справу до суду й не має спрощеної процедури перед польським РАЦСом.
Громадяни України, на підставі ст. 28 ч. 2 й 3 договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 2. Встановлення і оспорювання походження дитини від певної особи регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини. Але достатнім є дотримання форми визнання дитини, що передбачена законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої визнання має бути або було здійснене.
В справах, зазначених в пунктах 1 і 2, компетентними є органи тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина, а також органи тієї Договірної Сторони, на території якої дитина має місце проживання.
Відповідно до статті 3 (1) Конвенції про права дітей від 20 листопада 1989 р. – у всіх діях щодо дітей, здійснюваних державними або приватними установами соціального забезпечення, судами, адміністративними органами або законодавчими органами, першоплановим завданням є найкраще забезпечення інтересів дитини.
Тобто, згідно з положеннями міжнародного права польський РАЦС мав би провести спрощену процедуру визнання батьківства, оскільки так становить міжнародний договір та конвенція.
Але, (завше є «але»), практично ж РАЦС в Польщі відмовляє проведення спрощеної процедури й відправляє таких батьків до суду, мотивуючи це тим, що не має запису про спрощену систему в польському праві.
Тому, громадяни України (з рештою, яке й інші іноземці в Польщі) не мають іншого виходи й змушені йти до польського суду з позовною заявою про анулювання запису про батька дитини, яким записаний колишній чоловік матері. Все б нічого, але така справа в польському суді може тривати навіть 3 роки (а часами й 5 !!!!). Думаю, що не має сумніву в тому, що дитина фактично й юридично, не має жодних прав, не може отримати паспорту українського (для його отримання потрібно подати до консульства спільну згоду двох батьків), не можна її в Польщі легалізувати (бо не має паспорту), не можна отримати фінансової допомоги від польської держава (знову проблема з паспортом) й т.д.
Ось така прогалина в системі польського права й бюрократія в органах влади, призводить до порушення прав дитини. При цьому система українського права кращим чином забезпечує права дитини.
З усіх питання пов’язаних з наданням послуг прошу писати на електронну адресу – iryna.myzyna@kacprzak.pl
З повагою та найкращими побажаннями
Український адвокат вписаний до
Реєстру закордонних юристів в Польщі
Ірина Мизина