Деякий час тому я писала статтю під назвою «Пригоди українців у Польщі, або як розлучитися українцям у Польщі? (Частина 1)». Стаття ця була присвячена юридичній проблематиці пов’язаній із застосуванням положень міжнародного договору про правову допомогу укладеного між Україною та Польщею, зокрема врегулюванню можливості розірвання шлюбу укладеного між громадянами України через польський суд. Мій висновок за результатами аналізу положень вищевказаного міжнародного договору, а саме ст. 26, зводиться до того, що громадяни України не можуть бути розлучені в Польщі, оскільки зазначена стаття передбачає, що виключну компетенцію у справах щодо розлучень мають українські суди. Положення статті спираються на громадянство обох з подружжя, які є громадянами України (якщо подружжя має громадянство і Польщі, і України, або один Польщі, а другий України, то це окрема категорія справ і в даній статті немає сенсу розвивати цю тему).
І ось до мене за допомогою звернувся громадянин Республіки Білорусь з проханням надати йому консультації з питання розірвання шлюбу з його дружиною громадянкою Республіки Білорусь на території Польщі через польський суд. Це дуже цікаве питання.
Незважаючи на те що міжнародні договори про правову допомогу між Польщею і Республікою Білорусь, та між Україною і Польщею укладалися приблизно в один і той самий період (1994 і 1996 роки), все ж таки по різному в них врегульоване питання розірвання шлюбу, а саме застосування матеріального права і компетенція відповідних органів. І так, згідно зі ст. 28 міжнародного договору між Республікою Білорусь і Республікою Польща про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних, трудових і кримінальних справах:
«1. У справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент подання позову. Якщо вони мають місце проживання на території іншої Договірної Сторони, то застосовується законодавство цієї Договірної Сторони.
{…….}
- У справах про розірвання шлюбу у випадках, передбачених пунктом 1, є компетентним орган тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подання позову. Якщо вони проживають на території іншої Договірної Сторони, то є компетентним також орган цієї Договірної Сторони.
{…….}»
Отже, що випливає з вищевказаного положення права – за загальним правилом до справ про розірвання шлюбу застосовується право країни громадянства сторін, і відповідно компетентним розірвати шлюб є орган країни громадянства сторін, тобто матеріальне право Республіки Білорусь, а, відповідно, орган РАЦС або суд Республіки Білорусь. Але, є виняток із загального правила. Якщо сторони спору проживають на території іншої сторони міжнародного договору (в цьому випадку в Польщі), то матеріальним правом під час розгляду справи буде польське право (сімейний кодекс Польщі), а компетентним, звісно ж, суд Польщі за місцем проживання відповідача.
При цьому у справі про розірвання шлюбу можливо буде розглянути також вимоги щодо аліментів та батьківських прав (ч. 5 ст. 28 зазначеного міжнародного договору між РБ та РП). Але, це лише за умови, що матеріальне та процесуальне право цієї країни дозволяє на розгляд в одному провадженні справи про розірвання шлюбу, аліментів на дитину та врегулювання батьківських прав.
Отже, з викладеного вище випливає висновок, що якщо обоє з подружжя є громадянами Республіки Білорусь та обидва проживають у Польщі, то застосуванню підлягає польське право матеріальне, а польський суд буде компетентний розірвати шлюб таких іноземців та у тому самому судовому процесі вирішити питання щодо аліментів та батьківських прав сторін справи.
З усіх питання пов’язаних з наданням послуг прошу писати на електронну адресу – iryna.myzyna@kacprzak.pl
З повагою та найкращими побажаннями
Український адвокат вписаний до
Реєстру закордонних юристів в Польщі
Ірина Мизина